Хромуліна

Хромуліна (Chromulina) — це рід золотистих водоростей, які можуть стрімко розвиватися у водних та гідропонних культурах, порушуючи біологічний баланс.

Цей мікроорганізм належить до класу золотистих водоростей (Chrysophyceae) і характеризується наявністю джгутиків для активного руху у водному середовищі.

Розмноження відбувається шляхом поділу клітин, що в умовах теплиць може призвести до швидкого "цвітіння" живильного розчину протягом лічених днів.

Хоча водорість не є класичним паразитом, вона активно поглинає поживні речовини, призначені для вищих рослин, діючи як сильний конкурент.

Біологія хромуліни передбачає можливість перемикання на гетеротрофне живлення, що дозволяє їй виживати навіть за умови нестачі світла в закритих системах.

Розвиток популяції хромуліни прямо залежить від температури води: оптимальними є показники від 20 до 28 градусів тепла.

Висока концентрація азотних та фосфорних сполук у розчині створює ідеальні умови для евтрофікації, що провокує вибухове зростання кількості водоростей.

Пряме сонячне світло, що потрапляє у відкриті резервуари з водою, стимулює процес фотосинтезу хромуліни та прискорює її життєвий цикл.

Погана вентиляція або недостатня циркуляція води в системі сприяють утворенню застійних зон, де водорості накопичуються найшвидше.

Внесення води з природних водойм без належної фільтрації є основним джерелом потрапляння спор та клітин хромуліни у виробничі приміщення.

Основна шкода для врожаю полягає у кисневому голодуванні кореневої системи рослин, викликаному активною життєдіяльністю хромуліни.

Слизові виділення водоростей забивають капіляри систем крапельного поливу та пори субстратів, що перешкоджає нормальному живленню культур.

Через накопичення водоростей змінюється хімічний склад розчину, що призводить до дефіциту заліза та магнію, проявляючись хлорозом листя.

Швидке відмирання маси водоростей спричиняє гнильні процеси в кореневій зоні, створюючи сприятливе середовище для розвитку грибків.

У аквапонних системах масове розмноження хромуліни викликає критичне зниження якості води, що стає небезпечним для риб та інших гідробіонтів.

Захист від хромуліни базується на створенні умов, несприятливих для її фотосинтезу, насамперед шляхом повного світлозахисту всіх частин системи.

Встановлення ультрафіолетових ламп у систему циркуляції води дозволяє ефективно знезаражувати розчин, знищуючи клітини водоростей.

Регулярна промивка всієї системи дезінфікуючими розчинами, дозволеними для використання в агрономії, допомагає видалити залишки біоплівки.

Важливо дотримуватися норм внесення добрив, не допускаючи надлишків, які стимулюють розвиток патогенної мікрофлори у воді.

• Використання світлонепроникних матеріалів для баків.
• Регулярний контроль рівня кисню (аерація).
• Використання фільтрів тонкого очищення.
• Моніторинг показників pH та EC.