Церіпоріопсис жовтіючий

Основним симптомом є поява на стовбурах шкірястих або плівчастих плодових тіл. Вони мають дрібнопористу структуру і часто зливаються в великі за площею зони.

Уражена деревина стає світлою, білястою, втрачає щільність та набуває волокнистої структури. На пізніх стадіях вона легко кришиться під механічним тиском.

Внутрішня частина стовбура може бути значно уражена гниллю, навіть якщо зовні дерево виглядає цілим. Часто спостерігається відшарування кори в місцях розвитку грибниці.

У вологих умовах плодові тіла стають більш насиченими за кольором і можуть виділяти значну кількість спор, що добре помітно при уважному огляді.

Характерною ознакою також є специфічний грибний запах, який виходить від місць розвитку колоній гриба на дереві.

Збудником захворювання є дереворуйнівний гриб Ceriporiopsis gilvescens, що належить до класу базидіоміцетів. Цей гриб є сапротрофом, який спеціалізується на розщепленні компонентів деревини.

Гриб викликає розвиток білої гнилі, руйнуючи лігнін та целюлозу у стовбурах листяних дерев. Процес призводить до повної втрати фізико-механічних властивостей деревини.

Плодові тіла цього гриба мають резупінатну форму, щільно прилягають до поверхні і характеризуються кремово-жовтуватим забарвленням, що дало назву виду.

Цикл життя патогена нерозривно пов'язаний з вологістю. Поширення відбувається через базидіоспори, які переносяться повітряними масами на вразливі ділянки дерева.

Цей вид частіше зустрічається на старих, пошкоджених або ослаблених деревах, виконуючи свою екологічну роль, але завдаючи шкоди лісовому господарству.

Розвиток Ceriporiopsis gilvescens активізується за умов високої вологості повітря. Температурний режим у межах від +15°C до +25°C є оптимальним для росту міцелію.

Механічні пошкодження кори, спричинені морозобоїнами або господарською діяльністю, є основними шляхами проникнення інфекції всередину рослини.

Загущені насадження, де повітря погано циркулює, створюють стабільний рівень вологості, що критично важливо для поширення та вкорінення спор гриба.

Наявність залишків сухостою в лісі підтримує високий інфекційний фон, що підвищує ризик перенесення патогена на здорові екземпляри дерев.

Ослаблені внаслідок несприятливих погодних умов або діяльності комах дерева не мають достатньо захисних сил, щоб протистояти атаці цього гриба.

Хвороба призводить до швидкого гниття деревини, що робить дерева аварійно небезпечними. Вони втрачають здатність витримувати сильні пориви вітру.

Економічні збитки пов'язані з втратою товарної якості деревини. Уражені колоди не підлягають подальшій переробці та втрачають ринкову вартість.

Знищення дерев грибом змінює мікроклімат у лісових масивах, що може впливати на умови зростання інших видів рослин та чисельність лісової фауни.

В урбанізованих зонах такі уражені дерева становлять небезпеку для життя людей та цілісності майна через високий ризик раптового падіння.

Масове ураження призводить до погіршення санітарного стану лісу, що потребує значних витрат на проведення рубок догляду та вивезення хворих дерев.

Головною вимогою є дотримання санітарних норм у лісі, що включає регулярне видалення хворих дерев, які є джерелами поширення спор.

Необхідно уникати пошкодження стовбурів при проведенні лісозаготівельних робіт та технічному догляді за парковими насадженнями.

Застосування фунгіцидів доцільне у випадках обробки цінних декоративних дерев після механічних пошкоджень для створення бар'єру.

Важливо забезпечити достатню прорідженість насаджень для покращення циркуляції повітря, що сприяє швидкому підсиханню кори та стовбурів.

Інструменти, що використовувалися при контакті з ураженою деревиною, повинні підлягати обов'язковій дезінфекції для запобігання поширенню інфекції.