Церкоспореллез малини

Першими ознаками ураження є поява на листках невеликих плям, які мають характерний білувато-сірий колір із темною коричневою облямівкою.

Згодом на плямах стає помітним наліт, що є спороношенням гриба; це допомагає відрізнити церкоспореллез від інших хвороб плямистості.

При інтенсивному розвитку інфекції плями можуть з'являтися на черешках, що призводить до деформації та відмирання листкової пластини.

Сильне ураження часто провокує передчасний листопад, що критично впливає на підготовку малини до зими.

• світлі плями з темною окантовкою;
• наявність грибкового нальоту у центрі плями;
• жовтіння та засихання листя у розпал сезону.

Збудником цієї хвороби є недосконалий гриб Cercosporella rubi, який вражає переважно листя та молоді пагони малини.

Патоген зимує у вигляді грибниці та конідій на опалому листі, що залишилося на ділянці після збору врожаю.

Навесні, за сприятливих умов, гриб утворює нові конідії, які поширюються за допомогою крапель дощу та поривів вітру на здорові частини рослини.

Біологічний цикл розвитку гриба тісно пов'язаний з рівнем вологості, оскільки для проростання спор необхідна наявність води на поверхні рослин.

Цей мікроорганізм здатний довго зберігатися в ґрунті, тому навіть після очищення ділянки існує ризик повторного зараження наступного року.

Хвороба найбільш активно поширюється у роки з надмірними опадами та помірними температурами повітря у літній період.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, створюють мікроклімат, у якому гриб Cercosporella rubi розвивається найшвидше.

Низька культура землеробства, зокрема відсутність санітарної обрізки та видалення бур'янів, сприяє накопиченню інфекції на ділянці.

Полив дощуванням у вечірній час може стати додатковим фактором ризику, оскільки листя залишається вологим тривалий час.

Важливим аспектом є наявність поряд з плантацією диких представників роду малини, які часто слугують джерелом первинного зараження.

Основна шкода полягає у зниженні фотосинтетичної активності листя, що безпосередньо впливає на накопичення поживних речовин у кореневій системі.

Через хворобу рослини стають менш стійкими до морозів, що призводить до значного вимерзання малинника взимку.

Врожайність уражених кущів різко знижується через слабке формування плодових бруньок та недостатнє живлення зав'язі.

Якість ягід погіршується, вони дрібнішають і втрачають свій смак та товарний вигляд, що робить їх неконкурентоспроможними на ринку.

Неконтрольований церкоспореллез здатен повністю виснажити насадження протягом 2-3 років, роблячи вирощування малини нерентабельним.

Найпершим кроком у боротьбі є ретельне прибирання опалого листя та хворих пагонів восени, з обов'язковим їх спалюванням поза межами ділянки.

Використання фунгіцидів на основі міді або інших дозволених препаратів до початку цвітіння значно стримує розвиток патогена.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на покращення аерації кущів, для чого необхідно проводити вчасне нормування пагонів.

Вибір ділянок, що добре провітрюються та освітлюються сонцем, допомагає природним шляхом зменшити ризик інфікування.

Вирощування стійких до церкоспорельозу сортів є найбільш надійним методом, що дозволяє зменшити потребу в застосуванні пестицидів.