Церкоспороз рису

Основною ознакою ураження є поява на листках та піхвах листя вузькосмугової плямистості, що має вигляд подовжених лінійних плям.

Плями витягнуті вздовж жилок листка, зазвичай мають темно-коричневе або червонувато-буре забарвлення з більш світлим центром.

При підвищеній вологості на поверхні плям з'являється сірувато-оливковий наліт, що складається з конідієносців та маси конідій патогена.

При прогресуванні хвороби плями можуть зливатися, охоплюючи значну частину листової пластинки, що призводить до загального хлорозу та швидкого в’янення.

Окрім листя, ознаки хвороби можуть проявлятися на стеблах та лусочках квіток, що негативно впливає на процес формування та наповнення зернівки.

Збудником церкоспорозу рису є недосконалий гриб Cercospora janseana (син. Cercospora oryzae), що належить до класу гіфоміцетів.

Патоген формує септований міцелій, який проникає в тканини рослини, та конідіальне спороношення, що виходить через продихи для подальшого поширення інфекції.

Гриб здатний тривалий час зберігатися у формі грибниці та конідій на рослинних рештках у ґрунті, а також на насінні, що є джерелом первинного зараження.

Інфекція поширюється за допомогою вітру, крапель дощу або поливної води, потрапляючи на здорові частини молодих рослин рису.

Після проникнення патоген виділяє специфічні метаболіти (токсини), які спричиняють загибель клітин та формування характерних некротичних плям.

Розвиток патогена Cercospora janseana тісно пов'язаний з температурним режимом та рівнем вологості в агроценозі рису.

Найбільш сприятливими для активного розмноження та поширення гриба є температури в межах +25... +30°C.

Висока вологість повітря, часті опади, тумани та тривале перебування води на поверхні листя є критичними факторами для інтенсивного зараження.

Загущені посіви створюють мікроклімат із застоєм вологого повітря, що створює оптимальні умови для швидкого розвитку інфекції на всій площі поля.

Порушення технології вирощування, зокрема надмірне внесення азотних добрив, може підвищувати сприйнятливість рослин до ураження церкоспорозом.

Шкідливість церкоспорозу полягає в значному зниженні інтенсивності фотосинтезу через руйнування асиміляційної поверхні листя.

Передчасна загибель листків призводить до порушення живлення рослини, що негативно відображається на масі та якості майбутнього врожаю зерна.

Хвороба сприяє утворенню щуплого зерна, зниженню його натури та погіршенню посівних якостей насіння, зібраного з уражених рослин.

У разі інтенсивного розвитку епіфітотії втрати врожаю можуть сягати значних показників, що суттєво знижує рентабельність виробництва.

Крім того, уражені рослини стають більш схильними до впливу інших негативних факторів, що ще більше посилює загальний ступінь шкодочинності.

Одним із головних методів захисту є висівання стійких сортів рису, які мають генетичну стійкість до даного виду патогенів.

Важливим агротехнічним заходом є знищення джерел інфекції шляхом глибокої оранки ґрунту та ретельного знищення рослинних решток.

Використання якісного, знезараженого посівного матеріалу дозволяє суттєво зменшити ризик появи первинних осередків хвороби.

Оптимізація режиму живлення, зокрема збалансоване використання азотних, фосфорних та калійних добрив, зміцнює імунітет рослин рису.

За потреби проводять хімічну обробку посівів фунгіцидами системної або контактної дії згідно з регламентом застосування засобів захисту.