Церкоспороз бобових

Перші ознаки ураження проявляються як невеликі плями, що мають коричневий або червонувато-бурий колір, оточені темнішою облямівкою.

Згодом ці плями збільшуються, стають більш помітними і можуть займати значну частину листової пластини, спричиняючи її передчасне жовтіння.

За умов високої вологості повітря на плямах формується сірий або оливковий наліт, що є спороношенням гриба і вказує на активну стадію поширення хвороби.

При масовому розвитку хвороби листки засихають і опадають, що призводить до оголення стебел рослини та пригнічення її загального розвитку.

На бобах плями зазвичай виглядають як вдавлені некротичні ділянки, які можуть проникати вглиб стулки, пошкоджуючи насіння, що розвивається всередині.

Збудником цієї хвороби є недосконалий гриб Cercospora canescens, який належить до порядку Hyphomycetes. Патоген має здатність тривалий час виживати в ґрунті та на рослинних рештках.

Інфекція поширюється за допомогою конідій, які переносяться вітром, дощем або робочим інструментом по всьому полю протягом вегетаційного періоду.

Гриб уражає клітини рослин, виділяючи специфічні токсини, що призводять до некротизації тканин, що і виражається у появі характерних плям на листках та стеблах.

Основним джерелом первинної інфекції є неперегнилі залишки врожаю минулого року, на яких патоген зберігає свою життєздатність у вигляді міцелію та строми.

Біологічна стійкість патогена дозволяє йому витримувати несприятливі кліматичні умови, зберігаючись у ґрунті до моменту появи сходів нової культури.

Розвиток патогенного гриба стимулюється тривалими опадами, туманами та помірною температурою повітря в межах +20…+28 °C.

Висока відносна вологість є критичним чинником, оскільки спори гриба проростають лише за наявності крапельної вологи на поверхні рослин.

Порушення агротехніки, зокрема надмірна густота посівів, створює застій повітря, що значно підвищує ризик епіфітотійного спалаху церкоспорозу.

Наявність бур'янів родини бобових також сприяє швидкому накопиченню та поширенню інфекції, оскільки вони слугують резерваторами для гриба.

Різкі коливання денних та нічних температур у поєднанні з рясними росами прискорюють інкубаційний період хвороби, роблячи захист складнішим.

Головна шкода від церкоспорозу полягає у суттєвому зниженні активної площі листкового апарату, що негативно впливає на фотосинтетичну активність.

Через передчасне відмирання листя рослини не здатні повноцінно формувати врожай, що призводить до щуплості насіння та зниження його маси.

Уражені боби мають знижені посівні якості, низьку енергію проростання, а також схильні до пліснявіння під час зберігання на складах.

Рослини, уражені грибом, стають менш стійкими до інших захворювань та стресових факторів навколишнього середовища, таких як посуха чи перезволоження.

В умовах інтенсивного вирощування бобових церкоспороз здатен спричинити економічні збитки через необхідність проведення додаткових обробок фунгіцидами.

Профілактика включає дотримання сівозміни, глибоку оранку ґрунту для закладання рослинних решток та використання якісного насіння.

Важливо своєчасно проводити боротьбу з бур'янами та підтримувати оптимальну густоту стояння рослин для забезпечення доброї вентиляції посівів.

Хімічний метод захисту базується на застосуванні системних фунгіцидів при виявленні перших ознак захворювання в полі.

Вибір фунгіцидів повинен проводитися з урахуванням діючої речовини для запобігання виникненню резистентності (стійкості) у збудника до препаратів.

• Сівозміна (повернення культури через 3-4 роки).
• Використання стійких до церкоспорозу сортів.
• Збалансоване живлення калієм і фосфором.
• Дезінфекція насіння перед посівом.