Церкоспороз буряка

Характерною ознакою хвороби є поява численних дрібних плям округлої форми розміром до 5 міліметрів.

Колір плям варіюється від попелясто-сірого до світло-бурого, обов'язково із чіткою червоно-коричневою облямівкою навколо.

При високій вологості в центрі плям з'являється характерний оливково-сірий наліт, який є спороношенням гриба-патогена.

Поступово тканина листа всередині плями може випадати, утворюючи дірчастість, після чого весь листок жовтіє, в'яне та засихає.

Масове ураження починається з нижніх листків і поступово переходить на верхні яруси, оголюючи головку коренеплоду.

Збудником церкоспорозу є недосконалий гриб Cercospora beticola, який вражає переважно листя культури.

Гриб зимує у вигляді грибниці в залишках хворих листків на полі, а також може зберігатися на насінні, що є джерелом первинної інфекції.

Патоген спеціалізується на представниках родини Амарантові, завдаючи колосальних збитків врожайності цукрового та кормового буряка.

Протягом вегетації інфекція поширюється за допомогою конідій, які активно переносяться вітром, краплями дощу або технікою під час догляду за посівами.

Для життєдіяльності гриба характерна висока агресивність, що дозволяє йому дуже швидко охоплювати всю площу посіву при сприятливому кліматі.

Розвиток патогену провокують високі температури в діапазоні 20–30°C та підвищена вологість повітря.

Часті дощі та тривалі ранкові тумани створюють ідеальні умови для проростання конідій та швидкого проникнення гриба в тканини листка.

Найбільший ризик розвитку епіфітотії виникає в другій половині літа, коли замикання бадилля перешкоджає циркуляції повітря.

Тривала посуха, що чергується з періодичними опадами, сприяє послабленню імунітету рослин, роблячи їх більш вразливими до інфекції.

Мікроклімат всередині густого посіву буряка сприяє накопиченню вологи, що прискорює цикл розмноження гриба у кілька разів.

Шкодочинність церкоспорозу полягає у передчасному знищенні асиміляційної поверхні листя, що припиняє фотосинтез.

Внаслідок ураження рослина втрачає здатність накопичувати цукри, що призводить до значного зниження виходу готової продукції.

Зменшення врожайності коренеплодів може досягати критичних значень, що робить вирощування культури нерентабельним.

Через хворобу суттєво знижується якість цукрового буряка: підвищується вміст домішок, що ускладнює процес очищення на цукрових заводах.

Хворі коренеплоди мають низьку лежкість і схильні до гниття під час зберігання, що створює додаткові втрати після збирання.

Використання стійких до хвороби гібридів є першочерговим завданням для мінімізації негативних наслідків церкоспорозу.

Важливим агротехнічним заходом є правильна сівозміна, яка передбачає розрив у 3–4 роки між висівом цукрового буряка.

Глибоке осіннє переорювання поля забезпечує знищення рослинних решток, в яких зимує основна маса інфекції.

Хімічний захист передбачає використання системних фунгіцидів при досягненні порогу шкодочинності або перших ознаках хвороби.

• Сівозміна з інтервалом у 4 роки.
• Знищення бур'янів родини лободових.
• Оптимальне внесення калійно-фосфорних добрив.
• Обприскування фунгіцидами (триазоли, стробілурини).