Ботритиозна шийкова гниль цибулі

Первинні симптоми проявляються у вигляді розм'якшення тканин в ділянці шийки, яка стає водянистою та набуває сірого забарвлення.

Згодом на уражених ділянках з'являється рясний сірий наліт, що є спороношенням гриба, а всередині цибулини утворюються ділянки гниття.

На зовнішніх сухих лусочках часто можна помітити дрібні чорні крапки — це склероції гриба, які з часом розростаються в суцільні чорні кірки.

При сильному ураженні цибулина повністю втрачає товарний вигляд, стає м'якою, виділяє неприємний запах і з часом повністю муміфікується.

На початкових етапах росту рослин хвороба проявляється у вигляді прикореневої гнилі, що спричиняє вилягання сходів та їх подальшу загибель.

Збудником хвороби є гриб Botrytis allii (телеоморфна стадія Botryotinia squamosa). Патоген характеризується високою спеціалізацією та здатністю виживати у ґрунті у формі склероціїв протягом кількох років.

Грибок активно поширюється в умовах підвищеної вологості та проникає в рослини через пошкоджені тканини або природні отвори в зоні шийки під час вегетації.

Джерелом інфекції виступає інфікований посадковий матеріал, насіннєві цибулини та рослинні рештки, що залишаються на полі після збирання врожаю.

Розвиток патогену відбувається шляхом утворення конідій, які переносяться на значні відстані за допомогою вітру та крапель дощу.

Біологічна стійкість гриба забезпечується утворенням чорних склероціїв, які легко витримують перепади температур і негативний вплив навколишнього середовища.

Оптимальними умовами для розвитку інфекції є температура в межах 15–20°C та висока вологість повітря, особливо під час дозрівання цибулі.

Надмірна кількість опадів перед збиранням урожаю сприяє тому, що шийка цибулі не встигає підсохнути, що стає «воротами» для проникнення грибка.

Погана вентиляція в місцях зберігання призводить до накопичення конденсату, що створює сприятливе середовище для розвитку гнилі.

Пошкодження цибулин шкідниками, наприклад цибулевою мухою, різко підвищує імовірність зараження ботритиозом у полі.

Надлишок азотних добрив призводить до утворення пухких тканин, які мають низьку стійкість до проникнення гіф гриба.

Шийкова гниль є однією з найбільш небезпечних хвороб при зберіганні, здатною знищити до 50–80% врожаю в короткі терміни.

Масове зараження в сховищах призводить до значних економічних збитків та робить продукцію непридатною для тривалого транспортування.

Прихований характер зараження ускладнює своєчасне виявлення хвороби, що веде до поширення інфекції на здорові цибулини в штабелях.

Хвороба робить неможливим використання враженої цибулі як насіннєвого матеріалу, оскільки інфекція передається через цибулини.

Зниження якості цибулі супроводжується втратою смакових властивостей та стійкості до подальшого розвитку вторинних бактеріальних хвороб.

Дотримання сівозміни з поверненням культури на поле не раніше ніж через 3 роки є базовим методом профілактики розмноження інфекції.

• Обов'язкова дезінфекція сховищ перед закладанням врожаю.
• Ретельне просушування цибулі після збирання, включаючи штучне підігрівання до 30–35°C на початкових етапах сушіння.
• Використання стійких до гнилі сортів та якісного посадкового матеріалу.
• Видалення хворих цибулин при закладці на зберігання.
• Застосування фунгіцидів згідно з регламентом у період вегетації для зменшення інфекційного фону.

Необхідно ретельно контролювати умови зберігання, підтримуючи низьку температуру та оптимальну вологість, щоб запобігти проростанню гриба.

Збір врожаю слід проводити лише у суху погоду, уникаючи механічних пошкоджень цибулин, що знижує вразливість перед грибком.