Ботритінія

Першим та найбільш характерним симптомом є поява сірого оксамитового нальоту, який швидко покриває уражені ділянки рослин. Це скупчення міцелію та спор гриба.

Тканини рослин, уражені ботритінією, стають м'якими та водянистими. У плодів спостерігається швидке розкладання, що призводить до повної втрати товарного вигляду.

На уражених ділянках згодом утворюються чорні тверді утворення — склероції. Вони є діагностичною ознакою наявності грибної інфекції у стадії спокою.

Ураження стебел часто виглядає як коричневі виразки, що оперізують стебло, викликаючи в'янення та подальшу загибель верхівки рослини.

Квітки та суцвіття вкриваються дрібними плямами, які за високої вологості зливаються, приводячи до некрозу та осипання частин рослини.

Збудником цієї групи захворювань є сумчасті гриби роду Botryotinia, що мають розвинену конідіальну стадію (Botrytis). Ці патогени здатні утворювати склероції, які забезпечують тривале виживання в несприятливих умовах.

Гриби мають надзвичайно широкий спектр рослин-господарів, включаючи овочеві, ягідні, декоративні та технічні культури. Патоген може жити як сапротроф на залишках, так і паразитувати на живих тканинах.

Весняний цикл розвитку починається з проростання склероціїв, які формують апотеції з сумкоспорами або безпосередньо конідіальне спороношення. Це забезпечує первинне зараження здорових рослин.

Поширення конідій відбувається повітряно-крапельним шляхом, через комах, інструменти або краплі дощу. Патоген має високу здатність до адаптації в різних кліматичних зонах.

Генетична мінливість гриба дозволяє йому швидко виробляти резистентність до деяких груп фунгицидів, що ускладнює стратегію хімічного захисту.

Головним фактором, що провокує епіфітотії, є висока вологість повітря та ґрунту. Оптимальними є показники вище 85% вологості.

Температурний режим у межах +15...+20 градусів Цельсія є найбільш сприятливим для швидкого проростання спор та колонізації здорових тканин рослин.

Загущені посіви створюють застій повітря, що сприяє накопиченню вологи в приземному шарі та підвищує ризик масового зараження грибом.

Надмірне азотне добриво сприяє надмірному розвитку вегетативної маси, роблячи тканини ніжнішими та доступнішими для проникнення грибниці.

Пошкодження рослин шкідниками, градом або при механічному догляді створюють «ворота» для швидкого проникнення інфекції в організм рослини.

Хвороба завдає значної шкоди врожайності, знижуючи як кількість, так і якість продукції. Пошкоджені плоди стають джерелом гнилі при зберіганні.

При масовому поширенні в теплицях втрати врожаю овочів можуть становити майже всю продукцію, якщо не вжито термінових заходів контролю.

Пошкодження посадкового матеріалу призводить до зрідженості сходів, що вимагає додаткових витрат на пересівання або ремонт ділянок.

Витрати на фунгіциди та оплату праці при вибірковому видаленні уражених рослин суттєво підвищують собівартість продукції.

Наявність токсинів, що виділяються грибом, може негативно впливати на харчову цінність та смакові якості плодів, роблячи їх небезпечними для вживання.

Агротехнічний контроль починається з вибору ділянок, які добре провітрюються та освітлюються сонцем, для зниження вологості навколо рослин.

Важливим заходом є дотримання просторової ізоляції та чергування культур, що перериває ланцюг живлення збудника в ґрунті.

Регулярний моніторинг посівів дозволяє виявити перші ознаки хвороби та своєчасно провести локальне видалення або хімічну обробку.

Для захисту плодів при зберіганні слід суворо дотримуватися температурного режиму та забезпечувати вентиляцію в складах.

• Дезінфекція ґрунту та інструментів.
• Використання стійких сортів та гібридів.
• Внесення калійно-фосфорних добрив.
• Своєчасне видалення рослинних залишків.