Ризоктоніоз

Однією з головних ознак є утворення твердих чорних наростів на поверхні бульб, які щільно прикріплені до шкірки і не змиваються водою під час миття.

На молодих паростках з’являються виразки бурого кольору, що часто призводить до їх відмирання ще до появи сходів над поверхнею ґрунту.

На дорослих рослинах хвороба проявляється у вигляді гниття кореневої шийки та утворення білого «войлочного» нальоту в нижній частині стебла при високій вологості.

Листя хворих рослин скручується в човник, часто спостерігається передчасне в’янення та утворення дрібних «повітряних» бульб у пазухах листків картоплі.

Пошкоджені корені стають ламкими та коричневими, що блокує надходження води та поживних речовин до надземної частини рослини.

Збудником хвороби є ґрунтовий гриб Botryobasidium vagum (статева стадія), відомий у своїй вегетативній формі як Rhizoctonia solani. Це поліфаг, здатний вражати широкий спектр рослин.

Патоген утворює мікросклероції, які дозволяють йому виживати в ґрунті або на поверхні насіннєвого матеріалу протягом багатьох років, чекаючи на сприятливі умови.

Гриб розвивається у вигляді гіфів з характерним розгалуженням під прямим кутом, що дозволяє легко ідентифікувати його при лабораторному дослідженні.

Широкий спектр господарів включає картоплю, цукрові буряки, овочеві та зернові культури, що робить цей патоген одним з найнебезпечніших у землеробстві.

Здатність гриба харчуватися залишками рослин дозволяє йому накопичуватися в ґрунті незалежно від того, яка саме культура вирощується на полі у поточному сезоні.

Для розвитку інфекції найбільш сприятливою є холодна та перезволожена весна, яка сповільнює ріст культури та подовжує період вразливості паростків.

Оптимальна температура для проростання склероціїв гриба коливається від +12°C до +18°C, при цьому вологість ґрунту вище 60% значно прискорює процес зараження.

Важкі за гранулометричним складом ґрунти сприяють утриманню вологи, що створює ідеальне середовище для розмноження та поширення Rhizoctonia solani.

Закладання насіннєвого матеріалу на недостатню глибину в холодний ґрунт підвищує ризик масового ураження посівів ще на етапі проростання.

Надмірна кількість пожнивних решток, які залишаються на поверхні поля, слугує поживним субстратом для активного накопичення інфекції.

Головна шкода полягає у суттєвому зрідженні посівів, що призводить до нерівномірного розвитку рослин на полі та значної втрати врожайності.

Якість продукції різко знижується: бульби стають деформованими та втрачають свій товарний вигляд, що ускладнює їх реалізацію та зберігання.

У разі ураження цукрових буряків виникає явище «кореїда», яке часто призводить до необхідності пересівання площ, що тягне за собою великі фінансові витрати.

Рослини, що вижили, мають ослаблений імунітет, тому вони частіше уражаються іншими шкідниками та патогенами протягом вегетаційного періоду.

Втрати врожаю при зберіганні через поширення гнилей на здорові плоди можуть досягати значних відсотків, що робить проблему ризоктоніозу дуже актуальною.

Використання виключно здорового насіннєвого матеріалу є базовою умовою запобігання поширенню цієї хвороби на нові площі.

Дотримання сівозміни з використанням культур, що не уражаються даним патогеном, дозволяє знизити рівень інфекційного навантаження в ґрунті.

Ефективним методом є протравлювання насіння фунгіцидами системної або контактної дії, що захищає проростки на початковому етапі розвитку.

Агротехніка має включати глибоку обробку ґрунту та забезпечення належного дренажу для зменшення вологості у кореневій зоні.

• Вибір стійких до хвороби сортів та гібридів.
• Оптимізація строків садіння залежно від прогрівання ґрунту.
• Внесення мінеральних добрив для швидкого старту розвитку рослин.
• Ретельна дезінфекція сховищ та тари для зберігання врожаю.