Борро сек

Первинною ознакою зараження є некротичні плями на корі гілок і стовбурів фундука. Уражені ділянки з часом темніють і можуть западати, утворюючи виразки.

Навколо виразок часто спостерігається розтріскування кори, що є наслідком активної життєдіяльності гриба в камбіальному шарі. Це перешкоджає нормальному руху соків.

На ранніх стадіях хвороба може проявлятися як локальне пожовтіння або в'янення окремих пагонів. При подальшому розвитку патогена пагони повністю відмирають.

• Поява темно-бурих або чорних виразок на корі.
• Розтріскування та відшарування кори в місцях ураження.
• Всихання гілок, розташованих вище вогнища інфекції.
• Наявність дрібних плодових тіл гриба (пікнід) на поверхні ураженої кори.
• Зниження загального тургору листя в зоні пошкоджених гілок.

При візуальному огляді в запущених випадках можна помітити виражену деформацію кори. Це критична ознака, що вимагає негайного втручання агронома.

Збудником хвороби є гриб Cryptosporiopsis tarraconensis. Це патогенний мікроорганізм, який специфічно вражає деревні породи, зокрема фундук.

Гриб належить до групи аскоміцетів, що здатні вражати кору та пагони рослин. Його розвиток характеризується утворенням специфічних структур — пікнід, у яких дозрівають спори.

Патоген може зберігатися в уражених тканинах рослини протягом тривалого періоду. Він адаптований до кліматичних умов регіонів з помірним і теплим кліматом, де вирощують фундук.

У життєвому циклі гриба важливу роль відіграє поширення конідій з краплями дощу та вітром. Інфекція проникає в рослину через тріщини, рани або природні отвори в корі.

Дослідження показують, що Cryptosporiopsis tarraconensis є одним із факторів, що знижують продуктивність фундукових садів у середземноморському регіоні та інших зонах вирощування.

Розвитку Cryptosporiopsis tarraconensis сприяють періоди високої вологості повітря. Дощова весна та осінь є найбільш небезпечними фазами для зараження рослин.

Температурний режим у межах 18–25 градусів Цельсія вважається оптимальним для активного проростання спор патогена та колонізації тканин фундука.

Наявність механічних пошкоджень кори, що виникли в результаті обрізки, граду або комах-шкідників, значно полегшує проникнення інфекції в рослину.

Загущені посадки фундука, де відсутня належна циркуляція повітря, створюють сприятливий мікроклімат для тривалого збереження вологи на поверхні гілок.

Слабка агротехніка та дефіцит живлення рослин роблять їх вразливішими до дії цього патогена, знижуючи їх природну опірність хворобам.

Борро сек завдає серйозної шкоди промисловим насадженням фундука. Ураження призводить до ослаблення дерев та суттєвого зниження їх продуктивності.

В результаті пошкодження провідних тканин порушується живлення плодів, що веде до їх передчасного осипання або формування порожніх горіхів низької якості.

Сильне ураження окремих гілок або скелетних частин дерева може спровокувати передчасну загибель цілих рослин у саду, що тягне за собою економічні втрати.

Тривала присутність інфекції в саду призводить до накопичення патогена в навколишньому середовищі. Це унеможливлює отримання стабільного врожаю без застосування фунгіцидів.

Хвороба негативно впливає на довговічність насаджень, змушуючи фермерів проводити дорогу заміну загиблих дерев раніше запланованого терміну.

Основним методом боротьби є проведення регулярної санітарної обрізки. Уражені гілки необхідно негайно видаляти та знищувати за межами ділянки.

При обрізці важливо дезінфікувати інструменти, щоб не допустити перенесення спор гриба з хворих дерев на здорові частини саду.

Профілактичні обробки фунгіцидами, що містять мідь, навесні та восени дозволяють значно знизити ризик первинного зараження патогеном.

Підтримання оптимальної густоти посадки та своєчасна боротьба з комахами, що пошкоджують кору, є обов'язковими елементами агротехнічного контролю.

Використання стійких до хвороби сортів фундука залишається найбільш ефективним та екологічно безпечним методом довгострокового контролю цієї хвороби.