Чорна вузлуватість квасолі

На початкових етапах розвитку хвороби на стеблах з'являються темно-коричневі, згодом чорні подовжені плями або характерні вузли.

Тканини у місцях ураження стають крихкими, що призводить до деформації стебла та порушення провідної системи рослини.

На поверхні плям можна помітити дрібні темні крапки — це пікніди, в яких дозрівають нові спори гриба для подальшого поширення.

Листя, що розташоване вище зони ураження, починає передчасно жовтіти та в’янути через порушення живлення.

Уражені боби вкриваються аналогічними темними плямами, внаслідок чого насіння всередині часто стає щуплим та нежиттєздатним.

Збудником захворювання є гриб Boeremia diversispora (синонім Phoma diversispora), що належить до класу аскоміцетів.

Цей патоген здатний тривалий час виживати в ґрунті, на залишках уражених рослин та усередині насіннєвого матеріалу.

Гриб активно розмножується пікноспорами, які розносяться краплями дощу та вітром, уражаючи здорові частини рослин квасолі звичайної.

Біологічна особливість збудника полягає у високій адаптивності до умов помірного клімату та здатності до системного ураження вегетативних органів.

Ефективність розвитку патогену залежить від наявності джерел інфекції у ґрунті, де гриб формує стійкі міцеліальні структури.

Розвиток чорної вузлуватості відбувається переважно за умов підвищеної вологості повітря та помірних температур.

Тривалі дощі, густі тумани та надмірне зволоження ґрунту є критичними факторами, що провокують масовий прояв хвороби.

Найбільш активне зараження спостерігається при температурі повітря в межах 18–22°C, що співпадає з періодом активного росту квасолі.

Загущені посіви та відсутність належної вентиляції між рослинами створюють сприятливий мікроклімат для проростання спор патогену.

Наявність механічних пошкоджень на рослинах, спричинених шкідниками або агротехнічними заходами, значно полегшує проникнення інфекції.

Хвороба завдає значної шкоди врожаю квасолі, оскільки призводить до зниження інтенсивності фотосинтезу та передчасного відмирання частин рослини.

Через руйнування стебел посіви часто вилягають, що ускладнює проведення жнив та призводить до втрат бобів на землі.

Якість насіння різко знижується: воно втрачає енергію проростання та стає джерелом поширення хвороби на наступні сезони.

Уражені ділянки посівів мають нерівномірний вигляд, що ускладнює догляд за культурою та знижує загальну товарну цінність врожаю.

При сильному розвитку захворювання можлива повна втрата врожаю на окремих ділянках поля або навіть повна загибель посівів.

Використання лише здорового, перевіреного насіннєвого матеріалу є першочерговим завданням для запобігання інфекції.

Дотримання сівозміни, що передбачає повернення квасолі на поле через 3–4 роки, значно зменшує інфекційний тиск у ґрунті.

Восени після збирання врожаю обов'язковим є ретельне переорювання ґрунту для глибокого загортання інфікованих решток.

• Протруювання насіння перед сівбою спеціалізованими фунгіцидами.
• Використання стійких до патогенів сортів та гібридів квасолі.
• Проведення обприскувань фунгіцидами під час вегетації за перших ознак хвороби.
• Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують стебла та листя.

Підтримання оптимальної густоти посіву забезпечує краще провітрювання, що обмежує можливості для поширення грибкових спор.