Аскохітоз ячменю

Основними ознаками хвороби є плями, що з’являються спочатку на нижніх листках. Вони мають світле забарвлення з темною облямівкою та поступово збільшуються в розмірах.

На уражених ділянках листків чітко видно дрібні чорні крапки — пікніди гриба. Це головний діагностичний маркер, за яким аскохітоз відрізняють від інших видів плямистостей.

При прогресуванні хвороби плями можуть зливатися, охоплюючи значну частину листової пластинки, що призводить до загального хлорозу та швидкого засихання листків.

У вологу погоду на уражених тканинах може спостерігатися слабкий наліт, але переважно хвороба проявляється саме некротичними плямами з пікнідами.

• Формування світло-коричневих овальних плям.
• Поява темної кайми навколо некротичних ділянок.
• Утворення численних пікнід у центрі плям.
• Передчасне жовтіння та відмирання листкового апарату.

Збудником цієї хвороби є недосконалий гриб Ascochyta hordei, що належить до класу Coelomycetes. Патоген здатен зберігатися в ґрунті, на залишках стерні та в насіннєвому матеріалі у формі пікнід.

Життєвий цикл гриба супроводжується активним утворенням конідій всередині пікнід. За наявності краплинно-рідинної вологи спори вивільняються і заражають здорові тканини ячменю.

Гриб уражує переважно листкову пластинку, але за високої інфекційної загрози може поширюватися на піхви листків і стебла рослини, спричиняючи їх передчасне відмирання.

Патоген є досить витривалим до температурних коливань. Взимку грибниця перечікує несприятливі умови в пожнивних рештках, відновлюючи спороношення з приходом весняного тепла.

Міцелій гриба проникає в тканини через продихи або механічні пошкодження, після чого починається руйнація клітинних структур, що призводить до появи типових для аскохітозу плям.

Аскохітоз найбільш активно розвивається при високій вологості повітря та помірних температурах. Дощова погода навесні та на початку літа значно посилює ризик епіфітотії.

Оптимальна температура для розвитку гриба становить +18…+25°C. У таких умовах інкубаційний період збудника скорочується, і хвороба поширюється дуже стрімко.

Загущені посіви, де спостерігається погана циркуляція повітря, створюють ідеальний мікроклімат для накопичення спор та зараження рослин ячменю.

Надмірне внесення азотних добрив призводить до інтенсивного росту вегетативної маси, що робить тканини рослин більш вразливими до проникнення гіф гриба.

Порушення сівозміни, зокрема висівання ячменю по ячменю, є ключовим фактором накопичення інфекції на полі та швидкого поширення хвороби з року в рік.

Шкідливість аскохітозу проявляється у значному зменшенні асиміляційної площі листків, що призводить до зниження інтенсивності фотосинтезу та порушення живлення колоса.

Через раннє засихання листя поживні речовини не встигають переміститися до зерна. Як наслідок, знижується маса тисячі зерен і погіршується їхня натура.

Хвороба негативно впливає на якісні показники врожаю, включаючи зниження енергії проростання насіння та його схожості при майбутньому висіві.

За умов інтенсивного ураження господарства можуть втрачати від 10 до 25 відсотків врожаю залежно від фази розвитку рослин на момент початку епіфітотії.

Крім того, ослаблені рослини втрачають природну опірність, через що стають легшою здобиччю для шкідників та вторинних інфекцій.

Система захисту базується на дотриманні сівозміни, що передбачає чергування культур з метою розірвання циклу передачі інфекції через ґрунт та залишки рослин.

Глибока оранка з якісним загортанням пожнивних решток у ґрунт є надзвичайно важливою для зменшення запасу спор гриба на полі.

Використання якісного протруєного насіння запобігає передачі інфекції від батьківської рослини до проростка та забезпечує захист на початкових етапах росту.

Моніторинг посівів у критичні фази розвитку дозволяє вчасно виявити хворобу та провести обробку системними фунгіцидами, які ефективно стримують розвиток гриба.

Вибір стійких до аскохітозу сортів є найбільш економічно вигідним та екологічно безпечним методом довгострокового контролю хвороби в агровиробництві.