Анізомерідіум

Зовнішні прояви присутності Анізомерідіуму виглядають як дрібні, розсіяні цятки або горбки на поверхні стовбура. За кольором вони можуть варіюватися від сірого до оливково-коричневого.

Оскільки плодові тіла дуже малі, їх часто важко помітити без збільшувального скла. Вони часто зливаються з текстурою кори, створюючи враження природної шорсткості або «забрудненості» стовбура.

Ураження зазвичай концентрується на північних або затінених сторонах стовбурів, де рівень випаровування вологи є мінімальним протягом доби.

Якщо лишайник розростається, він утворює суцільні плями, які можуть покривати значні площі кори на основних скелетних гілках дерева, створюючи сприятливе середовище для патогенної мікрофлори.

Візуально дерево виглядає вкритим нальотом, який не змивається дощем і стає більш помітним у вологу погоду, коли лишайники трохи набухають і змінюють колір.

Anisomeridium — це рід грибів, що переважно існують у формі лишайників. Ці організми є симбіотичними утвореннями, де гриб забезпечує захист та мінеральне живлення, а водорість — органічні речовини.

З погляду фітопатології, ці організми відносяться до епіфітів. Вони не є паразитами у класичному розумінні, оскільки не живляться соками дерева, а використовують його кору лише як субстрат для прикріплення.

Більшість видів цього роду, таких як Anisomeridium polypori, поширені у вологих лісових екосистемах, але часто переходять на плодові культури в садах з надмірною вологістю.

Біологія гриба полягає в утворенні мікроскопічних плодових тіл (перитеціїв), які проникають у верхні шари мертвої кори, не зачіпаючи живі клітини, що відповідають за ріст дерева.

Наявність цих грибів є індикатором екологічного стану ділянки. Вони частіше колонізують дерева, чия кора втратила еластичність або має велику кількість тріщин через вік чи хвороби.

Основним фактором розвитку є висока вологість повітря, яка утримується в закритих кронах дерев. Погана циркуляція повітря сприяє постійному зволоженню кори, що необхідно для росту Anisomeridium.

Сприятливим середовищем є стара кора з великою кількістю відмерлих лусочок. Чим старіше дерево, тим більше у нього ділянок, де гриб може надійно закріпитися та накопичувати вологу.

Занедбані сади, де роками не проводилася обрізка, стають резерваторами для таких організмів через постійне затінення стовбурів, що виключає їх швидке висихання під сонцем.

Кліматичні умови з частими опадами та туманами значно пришвидшують розселення спор цього гриба по саду, оскільки волога поверхня дерева стає ідеальною для проростання.

Відсутність догляду за корою, зокрема очищення від мохів та інших епіфітів, дозволяє популяції цього роду грибів розростатися до критичних масштабів у межах одного дерева.

Накопичення лишайників на корі створює ідеальні умови для зимівлі шкідників, таких як щитівки, попелиці та павутинні кліщі, які під прикриттям колоній уникають дії інсектицидів.

Під щільним покривом лишайників кора може довше залишатися вологою, що провокує розвиток гнильних процесів та грибкових інфекцій, здатних проникати у глибші шари деревини.

Тривале перебування гриба на поверхні стовбура може заважати нормальному газообміну тканин дерева, що негативно позначається на його фізіологічному стані та здатності до швидкої регенерації.

Для плодових дерев масове ураження асоціюється зі зниженням загальної продуктивності, оскільки рослина витрачає енергію на боротьбу з патогенами, що супроводжують ці епіфіти.

Зрештою, естетичний вигляд саду суттєво страждає, що є важливим фактором для декоративних насаджень, де здоров’я та зовнішній вигляд стовбурів мають бути бездоганними.

Найефективнішим методом є регулярне механічне очищення стовбурів металевими щітками або спеціальними скребками. Ця процедура проводиться навесні, до початку сокоруху, і видаляє більшість колоній.

Правильна обрізка, що забезпечує «провітрювання» крони та доступ світла до стовбура, є запорукою того, що умови на корі стануть несприятливими для розвитку Анізомерідіуму.

Побілка вапном з додаванням мідного купоросу після очищення кори діє як дезінфікуючий засіб, що випалює залишки спор і перешкоджає їх повторному закріпленню на дереві.

Застосування фунгіцидів контактної дії на основі міді при весняному обприскуванні саду дозволяє ефективно знищувати епіфіти та зменшувати ризик поширення грибних захворювань кори.

Забезпечення оптимального живлення та поливу дерев зміцнює їхній імунітет, що стимулює оновлення кори та робить її менш привабливою для поселення лишайників цього роду.