Сіра гнилизна рицини

Первинні симптоми проявляються у вигляді бурих плям на квітках та ніжках суцвіть, які швидко збільшуються в розмірах та набувають водянистого вигляду.

У вологу погоду на поверхні хворих органів з'являється характерний сірий пухнастий наліт, що складається з міцелію та конідій гриба-збудника.

Поступово суцвіття набувають темного кольору, засихають та перетворюються на грудки гнилої маси, що легко осипаються при вітрі.

Уражені коробочки з насінням перестають рости, а всередині них формується грибниця, яка з часом утворює чорні дрібні склероції.

Якщо ураження зачіпає стебло під суцвіттям, спостерігається перегин китиць, що повністю виключає можливість дозрівання врожаю на цій частині рослини.

Збудником сірої гнилі рицини є патогенний гриб Amphobotrys ricini, який спеціалізується на ураженні репродуктивних органів цієї технічної культури.

Гриб утворює інтенсивний грибний наліт сірого кольору, що складається з розгалужених конідієносців, на яких формуються маси спор для подальшого поширення.

Міцелій патогену здатний проникати глибоко в тканини суцвіть, руйнуючи клітинні структури та виділяючи токсини, що прискорюють відмирання частин рослини.

Зберігається збудник у формі склероціїв на рештках рослин, що перезимували у ґрунті, а також у зараженому насінні, яке стає джерелом первинної інфекції.

Біологія гриба тісно пов'язана з фенологічними фазами рицини, оскільки патоген найбільш активний під час утворення суцвіть та наливання насіння.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку інфекції є затяжна дощова погода та висока відносна вологість повітря, що перевищує 80-90%.

Температурний режим у межах +20...+25 градусів Цельсія вважається оптимальним для інтенсивного спороношення та зараження тканин рицини.

Загущені посіви створюють мікроклімат із застоєм повітря, що сприяє тривалому утриманню крапельної вологи на суцвіттях та активізації патогену.

Пошкодження рослин шкідниками або механічні травми відкривають шлях для проникнення спор гриба в глибокі тканини суцвіття.

Наявність ранкових туманів та рясних рос в період цвітіння є вирішальним чинником для початку масового поширення хвороби на полі.

Сіра гнилизна є одним із найнебезпечніших захворювань рицини, що призводить до прямого зменшення кількості продуктивних суцвіть.

Якість отриманого насіння суттєво знижується, оскільки вміст олії в уражених зернах зменшується, а самі вони стають джерелом інфекції.

Значні втрати врожаю (подекуди понад 70%) роблять вирощування культури збитковим у роки з несприятливими кліматичними умовами.

Заражене насіння втрачає схожість, що ускладнює отримання рівномірних сходів у наступному сезоні та потребує додаткових витрат на насіннєвий матеріал.

Інфекція здатна швидко охоплювати значні площі, що вимагає впровадження комплексних заходів захисту на рівні цілих господарств.

Використання стійких до патогену сортів та гібридів є першочерговим завданням для мінімізації ризиків від сірої гнилі.

Дотримання сівозміни з поверненням рицини на попереднє поле не раніше ніж через 3-4 роки суттєво зменшує інфекційний фон ґрунту.

Протруювання насіння фунгіцидами перед посівом гарантує захист від внутрішньої насіннєвої інфекції на ранніх етапах розвитку рослин.

Видалення та знищення рослинних решток шляхом глибокої оранки перериває цикл розмноження гриба, що зимує у вигляді склероціїв.

Застосування фунгіцидів у критичні фази розвитку, особливо перед цвітінням, дозволяє утримати розвиток хвороби на низькому рівні.