Альтернаріоз

Основним проявом хвороби є поява на листі коричневих плям, які з часом збільшуються в розмірах. Характерною рисою є формування концентричних кіл, що надає плямам вигляду мішені або концентричного візерунка.

На зворотній стороні ураженого листя при високій вологості повітря можна помітити темно-сірий або оливковий наліт. Це скупчення конідієносців, які забезпечують подальше поширення інфекції по всьому полю.

Ураження стебел супроводжується появою довгастих темних некрозів, які можуть призводити до ламкості та відмирання цілих частин рослини. Це значно обмежує транспорт поживних речовин від кореневої системи до плодів.

На плодах альтернаріоз виявляється у вигляді втиснутих чорних плям, що з часом можуть покриватися пліснявою. Такі плоди втрачають товарний вигляд і не підлягають тривалому зберіганню.

На початкових стадіях інфекція вражає нижні листки, проте при сприятливих умовах стрімко переходить на верхні яруси, що може призвести до швидкої дефоліації рослини.

Збудником цієї хвороби є патогенний гриб Alternaria pluriseptata, який поширений у багатьох регіонах вирощування сільськогосподарських культур. Він належить до класу несовершенних грибів і здатний утворювати велику кількість спор.

Гриб зберігається у ґрунті та на рештках рослин у формі міцелію, що дозволяє йому успішно перезимувати. Навесні при настанні сприятливих умов починається активний процес утворення конідій, які переносяться на здорові рослини.

Патоген має високу агресивність і здатний вражати широкий спектр культур, особливо в умовах порушення агротехнічних норм. Впровадження в тканини рослини відбувається як механічним шляхом, так і через природні отвори в епідермісі.

Біологічна стійкість Alternaria pluriseptata обумовлена наявністю щільної оболонки спор, що дозволяє їм витримувати несприятливі умови довкілля. Це створює серйозні виклики для контролю поширення хвороби на великих площах.

Гриб виділяє спеціальні ферменти та токсини, які розщеплюють клітинні стінки рослини, полегшуючи подальше проникнення та розвиток міцелію всередині тканин господаря.

Висока вологість повітря та наявність крапельної вологи на листках є головними чинниками для проростання спор гриба. Оптимальна температура для розвитку патогена становить близько 22–26 градусів Цельсія.

Загущені посіви створюють мікроклімат із низькою циркуляцією повітря, що сприяє тривалому утриманню вологи на поверхні рослин. Це значно пришвидшує інфікування нових здорових ділянок поля.

Рослини, що ослаблені через дефіцит азоту, фосфору або калію, значно сильніше уражаються альтернаріозом. Також суттєву роль відіграє наявність пошкоджень від комах або граду, через які патоген легше проникає всередину.

Полив дощуванням у вечірній час часто провокує спалахи хвороби, оскільки волога на листках не встигає випаруватися до ночі. У теплицях фактором розвитку є недостатня вентиляція при підвищеній температурі.

Наявність у ґрунті інфікованих післяжнивних решток без належної оранки створює постійне джерело інфекційного навантаження для наступних сезонів.

Альтернаріоз спричиняє значні втрати врожайності через зниження фотосинтетичної активності листкової поверхні. Уражені рослини мають меншу масу плодів і нижчий вміст цукрів, що позначається на якості продукції.

Передчасне засихання листя призводить до зупинки розвитку рослини, що критично в період активного формування плодів. Це може призвести до недобору врожаю на рівні 20–50% залежно від інтенсивності інфекції.

Хвороба суттєво знижує лежкість продукції, що веде до масового гниття овочів та фруктів під час зберігання. Це завдає величезних економічних збитків як фермерам, так і переробним підприємствам.

Насіння, отримане з хворих рослин, часто має низьку схожість і несе в собі інфекційний початок, що створює ризик появи нових осередків хвороби в наступному році.

Загальна слабкість рослин після перенесеного альтернаріозу робить їх менш стійкими до інших захворювань, таких як бактеріози або вірусні інфекції.

Профілактика починається з використання якісного насіння, обробленого сучасними протруйниками. Це дозволяє захистити проростки від інфекцій, що знаходяться у ґрунті або на самому насінні.

Важливим елементом є дотримання сівозміни: не рекомендується вирощувати споріднені культури на одному місці частіше, ніж раз на три роки. Це дозволяє розірвати цикл розмноження патогена.

Глибока оранка після збору врожаю дозволяє перемістити інфіковані рештки у нижні шари ґрунту, де вони швидше перегнивають. Також слід своєчасно боротися з бур'янами, що можуть бути резерваторами хвороби.

Фунгіцидна обробка є обов'язковою у фази активного росту та при прогнозі вологої погоди. Використання препаратів на основі різних діючих речовин запобігає виникненню резистентності у гриба.

• Забезпечення оптимального мінерального живлення.
• Видалення з поля уражених рослинних залишків.
• Підтримання необхідного повітряного режиму в теплицях.
• Використання стійких до альтернаріозу сортів та гібридів.