Альтернаріоз яблуні

Перші прояви хвороби помітні на листі у вигляді дрібних плям коричневого або сірого кольору, що з часом розростаються і набувають концентричної зональності.

На поверхні уражених плодів з’являються темні вдавлені плями, які згодом покриваються оливково-чорним оксамитовим нальотом — спороношенням збудника.

Сильне ураження призводить до передчасного жовтіння та опадіння листя, що суттєво послаблює дерево та погіршує якість врожаю.

На молодих пагонах інфекція може викликати виразки, які згодом спричиняють відмирання кінчиків гілок та зниження загального приросту.

• Концентричні плями на листковій пластинці.
• Темні плями з нальотом на плодах.
• Масове скидання листя в липні-серпні.

Збудником хвороби є гриб Alternaria obtusa, який здатен тривалий час виживати в рослинних залишках та муміфікованих плодах у ґрунті.

Гриб розмножується конідіями, які розносяться вітром та краплями дощу, заражаючи здорові органи яблуні протягом усього вегетаційного періоду.

Патоген вражає як листя, так і плоди, проникаючи в тканини через природні отвори, такі як продихи, або через механічні пошкодження кори та шкірки.

Міцелій гриба розвивається в міжклітинниках, виділяючи токсини, які спричиняють некроз тканин і подальшу загибель уражених частин рослини.

Оптимальні умови для розвитку гриба спостерігаються в середині літа, коли поєднуються висока вологість повітря та достатньо високі температури навколишнього середовища.

Розвиток альтернаріозу тісно пов'язаний з тривалими опадами та туманами, що створюють ідеальну вологість для проростання спор гриба.

Підвищення температури в межах +20…+25°C прискорює інкубаційний період хвороби та сприяє масовому розмноженню конідій у саду.

Погано провітрювані насадження, де волога довго не висихає на листках після дощу, стають першими зонами ураження альтернаріозом.

Надмірне азотне живлення, яке робить тканини рослини більш пухкими та схильними до проникнення інфекції, підвищує ризик виникнення хвороби.

Пошкодження саду шкідниками, такими як попелиці чи кліщі, створює додаткові "ворота" для швидкого проникнення патогена в здорові тканини дерева.

Головна небезпека полягає в ранній дефоліації дерев, що призводить до виснаження поживних речовин, необхідних для перезимівлі та плодоношення.

Уражені плоди втрачають товарний вигляд та стають непридатними для зберігання, оскільки швидко піддаються гниттю через вторинну інфекцію.

Зниження зимостійкості дерев через хворобу часто призводить до підмерзання гілок у холодні зими, що значно подовжує термін відновлення саду.

Економічні збитки в інтенсивних садах можуть бути величезними, якщо вчасно не зупинити поширення гриба на початкових етапах розвитку симптомів.

Загальне ослаблення імунної системи яблуні робить її більш вразливою до інших патогенів, що потребує збільшення витрат на фунгіциди в наступні роки.

Агротехнічні заходи мають включати регулярну обрізку дерев для забезпечення освітлення та вентиляції крони, що значно знижує вологість.

Обов'язковим кроком є ретельне прибирання опалого листя та видалення муміфікованих плодів, де гриб проводить зиму в стані спокою.

Для хімічного контролю рекомендується застосування системних фунгіцидів, зокрема препаратів класу стробілуринів та триазолів, чергуючи їх для запобігання резистентності.

Важливо дотримуватися графіку обробок, починаючи з періоду розпускання бруньок і закінчуючи етапом дозрівання, залежно від погодних умов.

Підтримання оптимального балансу мінеральних добрив допомагає зміцнити природний імунітет дерев та підвищити їхню стійкість до грибкового ураження.