Акрокалімозне в’янення кавуна

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді втрати тургору листям, спочатку вдень, з поступовим переходом у постійне в’янення.

При огляді прикореневої зони можна помітити коричневі плями, які згодом зливаються в суцільний некроз навколо основи стебла.

На зрізі стебла спостерігається побуріння судинних пучків, що є прямим підтвердженням розвитку патогену Acrocalymma vagum усередині рослини.

Поступово вся рослина починає жовтіти, плоди зупиняються у рості та набувають деформованого вигляду, втрачаючи споживчу цінність.

• Раптове в’янення вдень.
• Потемніння судин на поперечному зрізі.
• Некроз кореневої шийки.
• Затримка росту та розвитку плодів.

Збудником захворювання є гриб Acrocalymma vagum, який вражає судинну систему баштанних культур. Патоген має здатність тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді спор або міцелію на залишках рослин.

Гриб проникає в кореневу систему рослини, колонізуючи судини, що призводить до порушення водного балансу та постачання мінеральних речовин до вегетативних органів.

Біологічний цикл патогену тісно пов'язаний з вологозабезпеченістю ґрунту та станом кореневої системи рослини-господаря.

Цей мікроорганізм класифікується як небезпечний паразит, що викликає системне в’янення та некроз тканин стебла кавуна в період активної вегетації.

Здатність гриба швидко поширюватися в умовах зрошення робить його особливо небезпечним для промислових посівів кавунів.

Хвороба найбільш активно розвивається при високій вологості ґрунту, що часто спостерігається при інтенсивному поливі або випаданні опадів.

Оптимальна температура для проростання спор гриба коливається від +20 до +25 градусів за Цельсієм, що відповідає активному періоду росту кавуна.

Порушення сівозміни та використання одного і того ж поля протягом кількох років призводить до накопичення інфекційного фону в ґрунті.

Недостатня аерація ґрунту та наявність ущільнених шарів створюють сприятливі умови для поширення міцелію патогену.

Пошкодження коренів під час прополювання або інших агротехнічних робіт сприяє швидкому проникненню спор у тканини рослини.

Шкодочинність патогену полягає у швидкій загибелі окремих рослин, що призводить до прорідження посівів та значного зниження загальної врожайності.

Уражені хворобою плоди втрачають смакові якості, стають м’якими та швидко псуються навіть при дотриманні умов зберігання.

Економічні збитки фермерських господарств зростають через витрати на фунгіцидну обробку та можливу повну втрату товарного продукту.

Інфекція здатна повністю вивести поле з експлуатації для вирощування кавунів на кілька років, оскільки патоген залишається в ґрунті.

Поширення хвороби з посівним матеріалом створює ризики для зараження нових, раніше чистих ділянок господарства.

Головним заходом є дотримання сівозміни з поверненням кавунів на попереднє поле не раніше ніж через 5 років після останньої культивації.

Протруювання насіння фунгіцидами перед сівбою забезпечує надійний бар’єр проти раннього зараження кореневої системи проростків.

Використання стійких до в’янення сортів та гібридів кавуна є найефективнішим методом мінімізації ризиків захворювання.

Важливо забезпечити правильний режим поливу та достатню аерацію ґрунту для запобігання розвитку кореневих гнилей.

У разі виявлення вогнищ ураження необхідно видалити та спалити хворі рослини, а також провести дезінфекцію ґрунту в місці їх знаходження.