Акароспора

Основним зовнішнім проявом є формування на корі твердих кірочок, що мають забарвлення від жовтуватого до коричневого кольору.

Уражені ділянки стовбура стають шорсткими на дотик, оскільки лишайник міцно зростається з верхніми шарами деревної тканини.

Під час вологої погоди таллом може ставати більш помітним, набуваючи інтенсивнішого забарвлення через насичення вологою.

Локалізація уражень найчастіше спостерігається на північній стороні стовбурів, де рівень випаровування вологи значно нижчий.

На відміну від грибкових хвороб, акароспора не викликає гниття, але змінює зовнішній вигляд кори, надаючи їй вигляду занедбаної деревини.

Акароспора (лат. Acarospora) — це рід лишайників, які часто зустрічаються на стовбурах дерев. В агрономії їх сприймають не як хворобу, а як індикатор екологічного стану рослин.

Цей організм складається з грибниці та водоростей, які живуть у симбіозі. Лишайник не паразитує на дереві, а лише використовує його кору як основу для прикріплення.

Зазвичай акароспори з’являються на багаторічних деревах з грубою корою, де накопичується волога та органічні рештки.

Вони є типовими представниками епіфітної флори, що поселяються в садах, де догляд за кроною та стовбурами здійснюється нерегулярно.

Систематика цих організмів дуже складна, і вони мають високу адаптивність до різних типів поверхонь та кліматичних умов.

Основними чинниками розвитку є висока вологість повітря та недостатня сонячна інсоляція, що призводить до застійних явищ у кроні.

Відсутність регулярного догляду за корою стовбура створює сприятливий ґрунт для поселення лишайників на старій, відмерлій тканині.

Затінені ділянки саду, де повітря погано циркулює, сприяють швидкому поширенню спор акароспори на сусідні дерева.

Ослаблення імунітету дерева через посуху, неправильне живлення або старіння також сприяє розростанню лишайникових колоній.

Наявність мікротріщин на корі полегшує закріплення лишайника на початкових етапах його розвитку та розселення.

Хоча лишайник не вбиває рослину прямо, він обмежує газообмін коріння та стовбура з навколишнім середовищем.

Утворення щільної кірки може створювати перешкоди для нормального фізіологічного функціонування кори, що негативно впливає на загальний стан дерева.

Під лишайниками часто накопичується волога, що може призвести до вторинного зараження іншими грибковими чи бактеріальними патогенами.

Такі місця стають сприятливим середовищем для зимівлі дрібних шкідників саду, що ускладнює проведення хімічних обробок.

Тривале перебування великих колоній на стовбурі призводить до візуальної деградації саду та свідчить про зниження життєвих сил дерева.

Першочерговим заходом є регулярна механічна очистка стовбурів за допомогою дерев’яних скребків, щоб не пошкодити живу тканину.

Після очистки рекомендується обробка стовбурів вапняним молоком або слабкими фунгіцидними розчинами для запобігання рецидивам.

Санітарна обрізка крони допомагає збільшити приплив світла та покращити циркуляцію повітря, що природним чином стримує лишайники.

Підтримка високого рівня агрофону через підживлення допоможе дереву краще протистояти негативним чинникам зовнішнього середовища.

• Регулярна очистка кори від лишайників.
• Осіннє білення стовбурів дерев.
• Забезпечення гарної вентиляції крони.