Термосинехококк видовжений

Thermosynechococcus elongatus — це нитчаста ціанобактерія, що виділяється високою адаптивністю до температурних умов. Це класичний термофільний організм.

У сільському господарстві цей об'єкт найчастіше зустрічається у закритих системах вирощування, де він розвивається як небажаний фототрофний наліт.

Збудник не є паразитом у класичному розумінні, оскільки не проникає у тканини рослин, але він активно взаємодіє з їх ризосферою.

Клітини організму здатні утворювати подовжені трихоми, що скріплюються між собою позаклітинним полімерним матриксом.

Фізіологія цього організму вивчена досить глибоко, що дозволяє використовувати його як маркер екологічного стану водних середовищ у теплицях.

Висока температура, часто вище 40 градусів Цельсія, є ключовим стимулом для інтенсивного поділу клітин термосинехококка.

Надмірна освітленість поживних розчинів у прозорих шлангах та баках створює умови для швидкого розмноження ціанобактерій.

Наявність у воді розчинених мінеральних добрив, особливо фосфатів, діє як потужний фактор росту для цього виду.

Застійні процеси у гідропонних системах, де немає достатньої аерації, сприяють утворенню стабільних біофільмів на стінках труб.

Показник pH середовища в межах 7.5–9.0 є оптимальним для формування масових скупчень цього організму.

Основна шкода пов'язана із засміченням крапельних стрічок та мікророзпилювачів, що призводить до нерівномірного поливу культур.

Біоплівки, що формуються на стінках обладнання, стають фізичним бар'єром для проходження поживних елементів до кореневої системи рослин.

Через інтенсивне споживання мінералів цианобактеріями, культурні рослини можуть відчувати прихований дефіцит поживних речовин.

Вночі, внаслідок дихання ціанобактерій, у розчині різко знижується концентрація кисню, що негативно впливає на здоров'я коренів.

Накопичення органічної маси у системі поливу сприяє розмноженню інших шкідливих мікроорганізмів, у тому числі грибків.

Застосування методів хімічної стерилізації поживного розчину з використанням безпечних для рослин окиснювачів є найбільш дієвим методом.

Систематичне промивання всієї гідропонної установки дезінфікуючими розчинами допомагає попередити утворення стійких біофільмів.

Використання світлонепроникних матеріалів для конструювання систем поливу значно обмежує можливості для фотосинтезу ціанобактерій.

Контроль якості води на вході у систему дозволяє зменшити початкову концентрацію спор та клітин збудника.

• Установка картриджних фільтрів.
• Використання УФ-ламп для знезараження.
• Своєчасна заміна поживних розчинів.