Зеленопелюстковість суниці

Головною ознакою ураження є метаморфоз частин квітки, від чого й походить назва хвороби. Пелюстки набувають зеленого забарвлення і стають схожими на видозмінені чашолистки.

Під час прогресування хвороби квітконоси сильно вкорочуються, стаючи товстими та грубими. Квітки часто деформуються, їх тичинки та маточки перетворюються на стерильні листоподібні структури.

Спостерігається значне дрібнішання листкових пластинок, краї яких можуть загортатися всередину. Рослина набуває вигляду «відьминої мітли» через аномальне розгалуження та утворення багатьох вкорочених пагонів.

Листя хворих кущів змінює забарвлення на хлоротичне або червонувате, що свідчить про порушення процесу фотосинтезу через закупорку судин.

• Зелене забарвлення пелюсток замість білого.
• Деформація та стерильність квіток.
• Дрібнішання листя та зміна його форми.
• Карликовість куща та пригнічений вигляд.
• Відсутність товарного врожаю.

Зеленопелюстковість суниці — це небезпечне карантинне захворювання, що викликається фітоплазмами. Ці мікроорганізми є дрібними прокаріотами без клітинної стінки, які паразитують у флоемі зараженої рослини.

Збудник належить до групи хвороб «жовтяниць» і вражає провідну систему культури. На відміну від вірусів, фітоплазми здатні розмножуватися як у рослині-господарі, так і в організмі комахи-переносника.

Основним резервуаром інфекції в природі є бур'яни та багаторічні дикорослі види, в яких збудник може зберігатися тривалий час без прояву симптомів.

Захворювання передається через посадковий матеріал, а також біологічно — за допомогою комах-переносників, найчастіше цикадок. Під час живлення соком хворої рослини комаха отримує фітоплазму, яка стає здатною інфікувати здорові кущі.

Хвороба має системний характер, що означає поширення збудника по всіх вегетативних органах суниці, включаючи коріння, розетки та квітконоси, що робить рослину хронічно хворою.

Розвиток хвороби корелює з активністю комах-переносників. У спекотні та сухі періоди популяція цикадок стрімко зростає, що сприяє масовому поширенню збудника на плантації.

Загущені посадки, де ускладнена вентиляція, створюють ідеальні мікрокліматичні умови для життєдіяльності шкідників, що прискорює перенос фітоплазми між кущами.

Наявність поблизу ділянки занедбаних земель з бур'янами суттєво підвищує ризик занесення хвороби, оскільки дикорослі трави служать джерелом живлення для цикадок.

Агротехнічні чинники, такі як несвоєчасне видалення вусів та бур'янів, створюють сприятливе середовище для накопичення патогену в грунті та рослинних рештках.

Найбільш активне зараження відбувається у фазі інтенсивного росту, коли цикадки найбільш активно мігрують у пошуках корму.

Основна шкода полягає у повній втраті репродуктивної здатності суниці. Рослина перестає формувати ягоди, або плоди стають потворними й непридатними для реалізації.

Уражені екземпляри поступово виснажуються та гинуть протягом одного-двох сезонів, оскільки патоген пригнічує розвиток кореневої системи та порушує метаболізм.

Зеленопелюстковість завдає величезних збитків комерційним розплідникам, оскільки хворі маточні кущі стають джерелом інфекції для всього садивного матеріалу.

Хвороба важко піддається діагностиці на початкових етапах, що призводить до несвідомого поширення фітоплазми на нові площі при розмноженні власного матеріалу.

Заражені ділянки часто потребують повної ліквідації та тривалого карантину, оскільки патоген може зберігатися в грунті, загрожуючи майбутнім посадкам.

Головним методом профілактики є використання сертифікованого, вільного від вірусів та фітоплазм садивного матеріалу, отриманого методами культури тканин.

Необхідно проводити систематичну боротьбу зі шкідниками-переносниками (цикадками, попелицями) шляхом регулярних обробок інсектицидами системної дії.

Важливим прийомом є своєчасне видалення та знищення хворих рослин при виявленні перших ознак ураження, щоб запобігти подальшому поширенню патогену.

Рекомендується дотримання сівозміни та просторової ізоляції від дикорослих видів рослин, що можуть бути проміжними господарями фітоплазми.

Регулярне очищення міжрядь від бур'янів знижує чисельність популяцій шкідників та покращує загальний фітосанітарний стан на ягіднику.