Пастернія

Візуально виявити зараження нематод пастернією в польових умовах без лабораторних методів неможливо через мікроскопічні розміри організмів.

Про наявність бактерії в ґрунті свідчить зниження інтенсивності ураження культур галовою нематодою та уповільнення темпів розмноження популяції шкідника.

При мікроскопічному аналізі нематод, вилучених із ґрунту, на їх поверхні чітко видно прикріплені спори пастернії, що нагадують дрібні округлі нарости.

Внутрішні органи зараженої нематоди поступово деградують, що проявляється у зміні прозорості тіла шкідника під мікроскопом.

При масовій загибелі нематод спостерігається загальне оздоровлення кореневої системи рослин, які раніше страждали від типових галів, викликаних паразитичними червами.

Пастернія (Pasteuria) — це рід облігатних ґрунтових бактерій, які є природними паразитами фітопатогенних нематод. На відміну від грибкових патогенів, ці мікроорганізми мають специфічний життєвий цикл, пов'язаний із господарем.

Основним представником є вид Pasteuria penetrans. Ці бактерії утворюють високостійкі ендоспори, здатні зберігатися в ґрунті протягом багатьох років, очікуючи на контакт із нематодою.

Механізм зараження починається з прикріплення спор до кутикули нематоди під час їх руху в ґрунтовому розчині. Після прикріплення спора проростає, і міцелій бактерії проникає всередину тіла шкідника.

Бактерія повністю заповнює порожнину тіла нематоди, використовуючи її поживні речовини для власного розмноження. У результаті вражена нематода втрачає здатність до живлення, пересування та розмноження.

У кінцевому підсумку паразит гине, а його тіло перетворюється на своєрідний «мішечок» з тисячами нових спор пастернії, які потрапляють у ґрунт після руйнування кутикули господаря.

Розвиток пастернії безпосередньо залежить від наявності популяції нематод-господарів, оскільки бактерія не може розвиватися в ґрунті без живлення тканинами шкідника.

Оптимальні умови для поширення спор включають помірну вологість ґрунту та температуру в діапазоні 20–30 градусів Цельсія, що збігається з активністю більшості кореневих нематод.

Активному розселенню спор сприяють процеси обробітку ґрунту, зрошення та переміщення ґрунту з дощовими чи поливними водами.

Бактерія чутлива до сильного хімічного забруднення ґрунту, тому застосування агресивних фумігантів може пригнічувати її природну активність.

Висока щільність популяції нематод у ризосфері рослин прискорює процес «епідемії» серед паразитів, оскільки збільшується ймовірність контакту спори з господарем.

Важливо розуміти, що в агрономічному контексті пастернія не є хворобою самих культурних рослин, а виступає як потужний агент біологічного контролю.

Вона становить небезпеку виключно для шкідливих нематод, що вражають широкий спектр культур, включаючи овочеві, плодові та технічні рослини.

Відсутність достатньої кількості пастернії в ґрунті за наявності нематод веде до безконтрольного росту останніх і втрати врожайності до 50% і більше.

Єдиний потенційний «шкідливий» аспект полягає у вузькій спеціалізації певних штамів пастернії, які можуть вражати лише конкретні види нематод.

Таким чином, неправильний підбір штаму або відсутність умов для його розвитку робить біологічний захист неефективним у конкретних польових умовах.

Основним методом використання пастернії є створення умов для накопичення її природної популяції в ґрунті або інтродукція комерційних біопрепаратів.

Для збереження ендоспор у ґрунті рекомендується обмежити застосування хімічних нематоцидів, які можуть негативно впливати на чисельність корисної мікрофлори.

Ефективним прийомом є вирощування культур-антагоністів та використання сівозмін, що сприяють розмноженню ентомопатогенних мікроорганізмів.

• Внесення органічних добрив для покращення мікробіологічної активності.
• Дотримання режимів поливу, що запобігають пересиханню верхнього шару ґрунту.
• Використання якісного посадкового матеріалу, вільного від нематод.

Наразі тривають розробки з промислового культивування пастернії для створення біоінсектицидів спрямованої дії проти специфічних видів нематод.