Парабуркхольдерія

Первинні ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних плям, що поступово розростаються і набувають темно-бурого або чорного забарвлення.

Часто спостерігається утворення хлоротичної облямівки навколо некротичних ділянок, що є типовою реакцією тканин на дію токсинів бактерій.

У вологу погоду на плямах утворюється ексудат, який виглядає як слизові краплі або наліт, що містить велику концентрацію патогенних бактерій.

Внутрішні тканини стебла при розрізі можуть мати ознаки потемніння судин, що свідчить про системне поширення інфекції по рослині.

Загальна картина ураження часто виглядає як передчасне в’янення листкової пластини, яке починається з країв або з кінчиків.

Paraburkholderia є родом грамнегативних бактерій, які довгий час входили до складу роду Burkholderia. Це ґрунтові мікроорганізми, що мають складну екологічну нішу.

Серед представників цього роду зустрічаються як корисні симбіонти, так і небезпечні фітопатогени, що спричиняють суттєві втрати врожаю.

Особливістю патогенних видів, таких як Paraburkholderia andropogonis, є їхня здатність колонізувати судинну систему рослин.

Бактерії здатні виживати в несприятливих умовах завдяки формуванню стійких біоплівок на поверхні насіння та ґрунтових частинок.

Механізм інфікування полягає у проникненні бактерій через природні отвори рослини, такі як продихи, або мікротріщини в епідермісі.

Активний розвиток патогену відбувається при температурі повітря в межах +25…+30°C, що відповідає літньому періоду вегетації багатьох культур.

Висока вологість повітря та надмірне зволоження ґрунту є ключовими факторами, що сприяють швидкому поширенню інфекції в агроценозах.

Наявність крапельної вологи на листках дозволяє бактеріям активно пересуватися та швидше проникати всередину здорових тканин.

Пошкодження, завдані градом, вітром або комахами-шкідниками, відкривають «ворота» для масового проникнення патогенних бактерій.

Накопиченню інфекції сприяє беззмінне вирощування сприйнятливих культур на одній і тій самій площі протягом кількох років.

Шкодочинність полягає у суттєвому зниженні асиміляційної поверхні листя, що призводить до загального пригнічення розвитку рослини.

Ураження судинної системи порушує водний баланс, внаслідок чого знижується врожайність та якість зерна чи плодів.

Сильне ураження молодих рослин може призвести до їх повної загибелі та випадіння значної частини посівів, що знижує густоту стояння.

Заражена продукція швидко псується при зберіганні, втрачаючи свої товарні характеристики та харчову цінність.

Інфекція може переноситися на нові території разом із насіннєвим матеріалом, що створює ризики для всього господарства.

Основним методом профілактики є використання якісного, перевіреного насіннєвого матеріалу, вільного від патогенних бактерій.

Дотримання сівозміни з поверненням сприйнятливих культур на поле через 3-4 роки значно зменшує інфекційний тиск у ґрунті.

Важливим елементом контролю є знищення післяжнивних решток, оскільки вони є основним резервуаром для виживання бактерій у зимовий період.

• Боротьба зі шкідниками-переносниками.
• Дезінфекція техніки після роботи на уражених ділянках.
• Використання стійких до бактеріозів сортів та гібридів.

Хімічні засоби захисту, зокрема препарати на основі міді, можуть застосовуватися як превентивний захід для стримування поширення хвороби.