Фітоплазмоз рослин

Симптоматика фітоплазмозів досить різноманітна, але найчастіше проявляється у вигляді системних деформацій. Характерною ознакою є пожовтіння або почервоніння листкової пластини (хлороз та антоціанізація).

Часто спостерігається надмірне розгалуження пагонів, що призводить до формування так званої «відьминої мітли». Міжвузля при цьому вкорочуються, а листки стають дрібними та хлоротичними.

Спостерігається патологічна зміна квіток: пелюстки часто зеленіють, перетворюються на листоподібні структури або зовсім редукуються. Плоди на уражених рослинах зазвичай деформуються, дрібнішають або не зав’язуються взагалі.

Коренева система уражених рослин з часом пригнічується і може передчасно відмирати. Рослина втрачає тургор, відстає у рості та виглядає хворобливо пригніченою протягом усього вегетаційного періоду.

Діагностика ускладнюється тим, що симптоми можуть нагадувати дефіцит елементів живлення або вірусні інфекції, тому для точного визначення потрібен ПЛР-аналіз.

Збудниками цього захворювання є фітоплазми — спеціалізовані дрібні прокаріотичні організми, що не мають клітинної стінки. Історично їх помилково класифікували як мікоплазми, проте у сучасній систематиці їх відносять до групи Phytoplasma.

Ці мікроорганізми паразитують виключно у ситоподібних трубках флоеми зараженої рослини. Вони не здатні до самостійного існування у зовнішньому середовищі та потребують специфічного господаря для реплікації.

Основним способом переміщення збудника між рослинами є комахи-переносники, найчастіше представники ряду напівтвердокрилих, такі як цикадки та листоблішки.

У процесі живлення на рослині комаха впорскує слину, що містить фітоплазми, безпосередньо у провідні тканини. Після інокуляції збудник починає активно розмножуватися всередині флоеми.

Ураження охоплює всю судинну систему, що веде до порушення транспорту пластичних речовин від листків до кореневої системи та плодів.

Поширення захворювання безпосередньо залежить від активності комах-переносників. Найбільш сприятливими умовами є тепла суха погода, що стимулює розмноження цикадок.

Фітоплазми зберігаються в зимуючих багаторічних бур'янах або в самих комахах-векторах. З приходом весни інфекція мігрує на культурні посіви.

Масштаб епіфітотії визначається щільністю популяції переносників на конкретній ділянці. У посушливі роки міграція комах з бур'янів, що пересихають, на поливні культури зростає.

Наявність резервуарів інфекції поблизу поля — ключовий фактор розвитку хвороби. Багато видів дикорослих рослин безсимптомно переносять присутність фітоплазм.

Відсутність сівозміни та несвоєчасне знищення бур'янів сприяють накопиченню патогена в ґрунті та навколокореневій зоні.

Фітоплазмоз завдає колосальних збитків урожайності, часто призводячи до повної втрати товарної якості продукції. Рослини стають неконкурентоспроможними та гинуть.

Хвороба вражає широкий спектр культур, включаючи пасльонові, такі як томати, картоплю та перець, а також плодово-ягідні дерева і чагарники.

Заражені плоди втрачають смакові якості та не підлягають тривалому зберіганню. У промисловому садівництві фітоплазмози можуть призвести до викорчовування цілих садів.

Оскільки вірусні та фітоплазмові інфекції незворотні, боротьба з ними вимагає величезних витрат на заміну посадкового матеріалу та карантинні заходи.

Ураження молодих саджанців часто призводить до їхньої загибелі ще до вступу у стадію плодоношення, що завдає значних економічних збитків.

Основним методом боротьби є використання якісного, вільного від вірусів та фітоплазм насіннєвого і посадкового матеріалу. Оздоровлення методом культури тканин — єдиний шлях очищення.

Важливим аспектом профілактики виступає боротьба з комахами-переносниками за допомогою регулярних інсектицидних обробок у період їхньої максимальної активності.

Необхідно суворо дотримуватися просторової ізоляції між новими насадженнями та старими садами, а також проводити ретельне прополювання бур'янів — потенційних господарів хвороби.

Рекомендується видалення та негайне спалювання всіх рослин з первинними ознаками захворювання для запобігання подальшому поширенню інфекції по ділянці.

• Використання стійких сортів і гібридів.
• Регулярний моніторинг чисельності цикадок.
• Знищення резервуарів (бур'янів) навколо полів.
• Карантинні заходи при ввезенні посадкового матеріалу.