Лактобактерії бревіс

Lactobacillus brevis — це грампозитивна паличкоподібна бактерія, яка в сільському господарстві часто розглядається як агент вторинного ураження рослинних тканин.

Цей мікроорганізм є гетероферментативним, тобто він здатний розщеплювати вуглеводи з виділенням не тільки молочної кислоти, а й вуглекислого газу та спиртів.

Бактерія зазвичай потрапляє на рослини з ґрунту або через контакт із забрудненим інвентарем, де вона здатна утворювати стійкі колонії.

Біологічно L. brevis адаптована до виживання в різних умовах, що робить її досить агресивним компонентом мікрофлори при неправильному зберіганні врожаю.

Вона не є класичним паразитом, що вбиває живу рослину в полі, але вона активно розмножується в тканинах, що вже втратили імунітет або отримали механічні пошкодження.

Розвиток L. brevis стимулюється наявністю цукрів у соку рослин та високим рівнем вологості, що створює сприятливе середовище для ферментації.

Оптимальні температурні межі для швидкого розмноження бактерії становлять від 25 до 30 градусів за Цельсієм, проте активність зберігається і при нижчих температурах.

Надмірна вологість у сховищах у поєднанні з недостатньою вентиляцією сприяє переходу бактерії в фазу активного розмноження та псування запасів.

Наявність ран, тріщин та подряпин на поверхні плодів є головним вхідним каналом для проникнення мікроорганізмів усередину рослинних тканин.

Недотримання гігієни сховищ, зокрема використання немитої тари, дозволяє бактеріям накопичуватися на поверхнях у вигляді біоплівок.

Головною шкодою від L. brevis є масове псування плодоовочевої продукції, що веде до прямих фінансових втрат для сільгоспвиробників.

Процес ураження супроводжується виділенням неприємного запаху та ослизненням поверхонь, що робить овочі повністю непридатними для споживання.

Пошкоджені тканини втрачають щільність, стають м’якими та водянистими, що унеможливлює подальшу логістику та продаж продукції на ринку.

Бактерії можуть негативно впливати на якість кормів, спричиняючи неконтрольоване бродіння в силосі та зниження поживної цінності кормової бази для худоби.

Збитки також включають витрати на сортування врожаю та утилізацію великої кількості зіпсованої продукції, що вимагає додаткових людських ресурсів.

Ефективна профілактика базується на ретельній санітарній обробці приміщень, де зберігається врожай, із використанням дезінфектантів широкого спектра дії.

Важливим є дотримання технології збору врожаю, щоб мінімізувати механічні пошкодження, які слугують «воротами» для інфекції.

Підтримка оптимального температурного режиму в овочесховищах дозволяє значно сповільнити метаболізм бактерій та запобігти їх швидкому поширенню.

Необхідно впроваджувати систему ретельного сортування перед закладанням на зберігання, видаляючи всі плоди з найменшими ознаками травм або хвороб.

Регулярна вентиляція сховищ допомагає контролювати вологість повітря, створюючи умови, менш сприятливі для розвитку гетероферментативних бактерій.