Септоріоз пшениці

Перші ознаки ураження септоріозом з'являються на нижніх листках у вигляді хлоротичних плям, які поступово набувають коричневого або жовтуватого кольору.

Плями мають неправильну, часто видовжену форму, обмежену жилками листка, через що вони виглядають кутастими та чітко окресленими.

З часом центр плями стає світлим, сіруватого відтінку, на якому з'являються дрібні чорні крапки — пікніди гриба, що є ключовим діагностичним показником.

При масовому ураженні плями зливаються, листки передчасно засихають та відмирають, починаючи з нижніх ярусів і поступово піднімаючись вгору по стеблу.

Хвороба може вражати не лише листя, а й стебла та колоски, особливо якщо період дозрівання пшениці супроводжується підвищеною вологістю повітря.

Збудником хвороби є гриб Zymoseptoria tritici (синонім Septoria tritici), який належить до класу аскоміцетів. Це небезпечний патоген, що вражає переважно посіви пшениці.

Життєвий цикл гриба включає формування пікнід, які є головним джерелом інфекції протягом усього вегетаційного періоду рослин.

Збудник зберігається на пожнивних рештках, у ґрунті, а також може перезимовувати у формі міцелію на озимих культурах, починаючи цикл зараження навесні.

Гриб активно розмножується, утворюючи конідії, які розносяться вітром та краплями дощу на сусідні здорові рослини, забезпечуючи швидке поширення хвороби.

Інфекція проникає через продихи, після чого грибниця розростається в тканинах листа, руйнуючи хлорофіл та порушуючи фізіологічні процеси розвитку рослини.

Основними умовами для розвитку септоріозу є висока вологість повітря (понад 80%) та часті опади, що створюють краплинну вологу на поверхні рослин.

Сприятливий температурний режим для розвитку інфекції коливається від +15°C до +25°C, що найбільш характерно для весняного періоду в багатьох регіонах.

Тривалі дощі під час фази виходу в трубку та колосіння сприяють швидкому перенесенню спор гриба на верхні листки, що значно посилює шкодочинність хвороби.

Загущені посіви створюють локальний мікроклімат із підвищеною вологістю, що стає ідеальним середовищем для активізації патогена навіть при помірних опадах.

Надмірне азотне живлення робить тканини рослин більш вразливими до проникнення інфекції, прискорюючи темпи розвитку хвороби в межах одного поля.

Септоріоз є надзвичайно шкодочинною хворобою, яка в роки з епіфітотійним розвитком може знизити врожайність пшениці на 20-40% і більше.

Основна шкода зумовлена зменшенням асиміляційної поверхні листя, що призводить до слабкого наливу зерна та зниження його якості (вміст білка та клейковини).

Масове відмирання листкового апарату значно виснажує рослину, знижуючи її стійкість до несприятливих умов середовища, зокрема посухи у другій половині літа.

Зерно, отримане з уражених посівів, зазвичай має низьку натуру, воно щупле, що призводить до значних економічних втрат при реалізації продукції.

Поширення хвороби на колос може призводити до появи порожніх колосків або ураження зерна, що негативно позначається на посівних та харчових властивостях врожаю.

Система захисту посівів від септоріозу повинна бути комплексною та поєднувати агротехнічні заходи з хімічним обробленням фунгіцидами.

Важливим заходом є дотримання сівозміни, що перериває цикл розвитку патогена та знижує загальний інфекційний фон на полі перед сівбою озимих.

Використання стійких сортів пшениці є фундаментом безпеки посівів, оскільки генетична стійкість мінімізує потребу в інтенсивному хімічному захисті.

Обов’язковим є протруювання насіння якісними фунгіцидами для захисту проростків від раннього зараження інфекцією, що зберігається в ґрунті або на зернівках.

Під час вегетації проводять моніторинг стану посівів і за перших ознак розвитку хвороби вносять системні фунгіциди, особливо на етапі розвитку флагового листка.