Кутова плямистість листя суниці

Перші симптоми виявляються як дрібні, напівпрозорі плями на нижній стороні листя, що добре помітні на просвіт. З часом плями набувають кутової форми, обмеженої жилками листка.

При високій вологості повітря на нижній стороні плям виступає клейкий бактеріальний ексудат, який після висихання утворює тонку блискучу плівку.

З часом плями стають коричневими або червонувато-бурими, можуть зливатися та охоплювати великі ділянки листової пластинки, викликаючи некроз.

Ураження може поширюватися на черешки та квітконоси, що призводить до їхньої деформації та відмирання.

Масове ураження листків призводить до суттєвого зниження фотосинтезу та загального ослаблення куща, що помітно знижує його зимостійкість.

Збудником захворювання є грамнегативна бактерія Xanthomonas fragariae. Це спеціалізований патоген, який вражає культури роду Fragaria.

Інфекція зберігається в рослинних рештках, у ґрунті та на зараженому садивному матеріалі. Бактерії здатні тривалий час виживати в сухих тканинах ураженого листя до настання сприятливих умов.

Зараження рослин відбувається через природні отвори, такі як продихи та гідатоди, а також через мікропошкодження тканин.

Патоген відрізняється високою мобільністю в умовах підвищеної вологості, поширюючись краплями дощу або під час поливу дощуванням.

Біологія бактерії тісно пов'язана з температурним режимом, де оптимальні показники для розвитку спостерігаються навесні та в періоди з помірною температурою.

Розвитку хвороби сприяє прохолодна та волога погода. Температура в межах 15–20°C є найбільш сприятливою для активного розмноження бактерій.

Підвищена відносна вологість повітря та наявність краплинної вологи на листках — обов'язкові умови для успішного зараження тканин рослини.

Загущені посадки, де порушена циркуляція повітря, створюють ідеальний мікроклімат для накопичення інфекції.

Полив дощуванням, особливо у вечірній час, суттєво підвищує ризик спалаху захворювання через перенесення бактерій на здорові органи.

Використання зараженого садивного матеріалу є головним каналом поширення хвороби на нові площі вирощування.

Кутова плямистість завдає серйозних збитків, знижуючи врожайність та товарні якості ягоди. Уражені кущі стають менш стійкими до стресових факторів.

Ураження квітконосів негативно впливає на формування зав’язі, що призводить до прямого зменшення кількості врожаю.

Хвороба є вкрай небезпечною для розплідників, оскільки інфікований садивний матеріал не підлягає реалізації та потребує знищення.

Через зниження площі асиміляційної поверхні листя спостерігається погіршення показників цукристості ягід та загальне виснаження рослин.

За відсутності належного догляду в умовах епіфітотії хвороба може знищити значну частину плантації, роблячи вирощування економічно невигідним.

Головним заходом боротьби є використання здорового садивного матеріалу, який пройшов фітосанітарну сертифікацію.

Необхідно дотримуватися агротехнічних норм: уникати надмірної густоти посадок, вчасно видаляти бур’яни та рослинні рештки.

Застосування мідьвмісних препаратів допомагає обмежити поширення патогену, особливо якщо обробки проводяться профілактично.

• Вирощування стійких до бактеріозу сортів.
• Перехід на крапельне зрошення для уникнення намокання надземної частини.
• Дотримання сівозміни та просторової ізоляції від старих насаджень.
• Дезінфекція сільськогосподарського інструменту після роботи.

Регулярний моніторинг плантацій у критичні фази росту дозволяє вчасно виявити вогнища інфекції та запобігти масовому ураженню.