Мозаїка озимої пшениці

Головним симптомом хвороби є поява на листках озимої пшениці специфічного мозаїчного малюнка, який проявляється у вигляді чергування світло-зелених, жовтих та темно-зелених плям, смуг або штрихів.

Уражені рослини значно відстають у рості, набуваючи карликового вигляду, що особливо помітно у фазі кущіння, коли хворі кущі виглядають пригніченими на фоні загального здорового травостою.

З розвитком хвороби на листкових пластинках спостерігається некротизація тканин, а при сильному ураженні кінчики листків можуть засихати та скручуватися, що знижує фотосинтетичну активність рослин.

Візуальні ознаки часто проявляються у вигляді кільцеподібної плямистості або специфічного сітчастого візерунка, який стає чіткішим за прохолодної погоди у весняний період.

У деяких випадках спостерігається деформація стебел та колоса, що призводить до формування неповноцінного зерна з низькими посівними якостями та поганою виповненістю.

Збудником хвороби є віруси, що належать до групи вірусів мозаїки (найбільш відомі вірус смугастої мозаїки пшениці та віруси, що передаються через ґрунт).

Передача вірусної інфекції в посівах відбувається переважно через ґрунтових переносників, наприклад, грибоподібні організми виду Polymyxa graminis, які мешкають у кореневій системі рослин.

Вірус зберігається в ґрунті у спорах гриба-переносника протягом кількох років, що робить сівозміну ключовим фактором у накопиченні або зниженні інфекційного фону на полі.

Вторинне поширення інфекції всередині посівів може здійснюватися комахами-векторами, такими як попелиці або цикадки, які переносять вірусні частки від хворих рослин до здорових під час живлення.

Біологічна особливість збудника полягає у його високій здатності до персистенції, що дозволяє вірусу тривалий час перебувати у латентному стані до настання сприятливих умов.

Розвиток мозаїки озимої пшениці тісно пов'язаний з вологістю ґрунту та температурним режимом, оскільки ці фактори визначають активність гриба-переносника Polymyxa graminis.

Найбільш сприятливими умовами для масового зараження посівів є прохолодна та дощова погода восени, коли озимина починає проростати і формувати первинну кореневу систему.

На важких, перезволожених ґрунтах інфекційний процес протікає значно активніше, оскільки надлишок вологи сприяє швидкому поширенню зооспор гриба-переносника у ґрунтовому розчині.

Оптимальна температура для інфікування коренів лежить у діапазоні від +10°C до +15°C, при цьому різкі коливання температур навесні можуть провокувати спалахи прояву симптомів.

Зараження також посилюється при порушенні технології вирощування, зокрема при надмірно ранніх строках сівби озимих, коли проростки довше піддаються впливу патогену в теплій землі.

Шкідливість мозаїки озимої пшениці проявляється у значній втраті врожайності зерна, яка може коливатися від 10% до 50% залежно від ступеня ураження та стійкості сорту.

Хвороба призводить до різкого зниження кущистості рослин, через що загальна густота продуктивного стеблостою на полі зменшується, що безпосередньо впливає на валовий збір.

Порушення фізіологічних процесів призводить до зменшення маси 1000 зерен, їх щуплості та зниження вмісту білка і клейковини, що погіршує технологічні властивості продукції.

Ослаблені вірусом рослини стають більш вразливими до несприятливих факторів перезимівлі, що веде до зрідженості посівів та необхідності підсіву або пересіву навесні.

Інфіковані посіви стають осередками накопичення вірусної інфекції, яка за відсутності належних заходів поширюється на сусідні поля та наступні культури у сівозміні.

• Використання стійких або толерантних сортів озимої пшениці є найбільш ефективним методом боротьби.
• Дотримання сівозміни з виключенням повернення озимих на поле раніше ніж через 3-4 роки.
• Проведення комплексу агротехнічних заходів із покращення дренажу ґрунту для запобігання застою вологи.
• Оптимізація строків сівби для уникнення періоду активної міграції переносників.
• Боротьба з бур'янами, що можуть слугувати природними резерваторами вірусної інфекції та місцями проживання комах-переносників.