Біла плямистість листя ріпаку

Перші симптоми виявляються на нижніх листках у вигляді округлих плям сірувато-білого кольору, що обмежені темною облямівкою. Згодом ці плями збільшуються та зливаються.

На стеблах та черешках хвороба проявляється як подовжені плями сірого відтінку. У разі інтенсивного ураження стебла втрачають міцність і можуть надламуватися при сильному вітрі.

З нижнього боку листків у зоні ураження за високої вологості формується ледь помітний оливково-сірий наліт, який складається зі спороношення патогена.

З розвитком хвороби тканини в місцях ураження розтріскуються, листя поступово жовтіє та передчасно відмирає, що значно погіршує фізіологічний стан рослини.

• Пожовтіння нижніх ярусів листя
• Світлі плями з облямівкою на листках
• Сірі смуги та плями на стеблах
• Передчасне опадання ураженого листя
• Загальне пригнічення росту рослин

Збудником хвороби є недосконалий гриб Pseudocercosporella capsellae, що належить до класу гіфоміцетів. Патоген зберігається в ґрунті та на залишках рослин у формі грибниці та конідій.

Цей мікроорганізм вражає переважно культури родини Капустяні (Хрестоцвіті). Основними господарями виступають ріпак озимий та ярий, а також редис, гірчиця, капуста та дикорослі бур'яни.

Життєвий цикл гриба включає утворення конідій, які поширюються вітром або краплями дощу на здорові тканини. Протягом вегетації патоген продукує кілька поколінь інфекційного матеріалу.

Гриб здатний тривалий час існувати як сапротроф на рештках рослин, очікуючи сприятливих умов. Зараження можливе на всіх етапах розвитку культури, від появи сходів до дозрівання насіння.

Інфекція може переноситися з насінням, проте головним джерелом збереження збудника залишається ґрунт та незібрані рослинні рештки, що накопичують значну кількість спор гриба.

Розвитку гриба сприяють прохолодна погода та підвищена вологість повітря. Оптимальними умовами для росту грибниці є температура в межах 15–20 градусів Цельсія.

Тривалі дощі та густі тумани створюють ідеальне середовище для поширення конідій. Краплі води сприяють розбризкуванню спор з поверхні хворих рослин на здорові тканини.

Порушення агротехніки, зокрема надмірна густота посівів, обмежує циркуляцію повітря, що спричиняє застій вологи та провокує спалахи хвороби.

Відсутність сівозміни є ключовим чинником. Повернення хрестоцвітих культур на поле раніше ніж через три роки призводить до різкого накопичення інфекційного фону в ґрунті.

Ослаблені рослини, що мають дефіцит поживних речовин або пошкоджені шкідниками, інфікуються значно швидше та сильніше страждають від наслідків хвороби.

Хвороба спричиняє суттєве зменшення асиміляційної поверхні листя, що безпосередньо впливає на налив насіння та загальну врожайність ріпаку. Втрати врожаю можуть сягати 25 відсотків.

Ураження стебел порушує транспорт поживних речовин, через що стручки розвиваються нерівномірно, а насіння в них формується щуплим та з низьким вмістом олії.

У редису хвороба негативно впливає на товарний вигляд продукції, знижуючи її якісні показники та термін зберігання після збирання врожаю.

Хворі рослини стають вразливими до вторинних інфекцій, що погіршує загальну фітосанітарну ситуацію на полі та потребує додаткових витрат на захист.

Економічні збитки формуються через зниження кількості та якості врожаю, а також необхідність проведення додаткових обробок фунгіцидами для зупинки розвитку патогена.

Базовим заходом захисту є дотримання сівозміни з інтервалом у 3–4 роки. Необхідно просторово ізолювати нові посіви від площ, де ріпак чи інші хрестоцвіті рослини вирощувалися торік.

Глибока оранка допомагає загорнути рослинні рештки на глибину, де відбувається їх швидка мінералізація та загибель патогенів, що зберігаються в тканинах.

Використання якісного насіння, протруєного сертифікованими препаратами, дозволяє уникнути раннього зараження посівів грибковими хворобами.

При виявленні перших ознак плямистості необхідно застосувати системні фунгіциди. Ефективність захисту залежить від своєчасності обробки, до початку масового поширення інфекції.

Важливо знищувати бур'яни з родини Хрестоцвіті, які є резерваторами інфекції протягом року та сприяють виживанню гриба в періоди між вирощуванням основної культури.