Уснея бородата

Уснея бородата виглядає як розгалужене кущисте слань, що звисає з гілок та стовбурів дерев, утворюючи довгі сріблясто-зелені або жовтувато-сірі «бороди».

Головним симптомом є густе покриття кори лишайником, який створює суцільний шар, що перешкоджає нормальному диханню тканин рослини.

Таллом лишайника складається з тонких ниткоподібних елементів, які під час вологої погоди стають м'якими та еластичними, а в суху — стають ламкими.

Візуально дерево виглядає пригніченим, з деформованими гілками, оскільки велика маса епіфіту створює додаткове навантаження на крону.

Місця прикріплення лишайника до кори можуть з часом накопичувати вологу, що створює умови для розвитку моху або грибкових інфекцій.

Збудником є лишайник Usnea barbata, який є симбіотичним організмом, утвореним грибом-аскоміцетом та водоростями.

З біологічного погляду це не класична інфекційна хвороба, а епіфіт, що використовує дерево виключно як опору для свого життя.

Лишайник не вступає в паразитні стосунки з живими клітинами кори, він не висмоктує сік, але його присутність змінює мікроклімат на поверхні дерева.

Розмноження відбувається за допомогою фрагментів таллома, які легко розносяться вітром на великі відстані, закріплюючись на корі дерев з потрібною текстурою.

Висока чутливість лишайника до якості повітря дозволяє вважати його біоіндикатором: він рідко зустрічається у сильно забруднених промислових зонах.

Для активного росту уснеї бородатої необхідна висока вологість повітря, тому вона найчастіше зустрічається в садах, розташованих поблизу водойм або в затінених низинах.

Загущені посадки, де крони не пропускають сонячне світло і повітряні потоки, створюють стабільно вологе середовище, сприятливе для колонізації.

Найкращими «господарями» для лишайника стають старі дерева з глибокими тріщинами в корі, де накопичується волога та органічні рештки.

Відсутність регулярного догляду за деревами, включаючи санітарну обрізку та очищення стовбурів, сприяє швидкому поширенню цього епіфіту.

Температурний режим у поєднанні з достатньою кількістю опадів визначає швидкість наростання біомаси лишайника на скелетних гілках.

Велика кількість лишайника закриває пори кори, що погіршує газообмін дерева, призводячи до передчасного відмирання дрібних гілок.

Під шаром уснеї бородатої часто зимують шкідники, такі як щитівки або павутинні кліщі, що знаходять захист від погодних умов та хімічних препаратів.

Волога, яку утримує лишайник, сприяє розвитку гнильних процесів на корі, роблячи її вразливою для вторинних грибкових захворювань.

Загальна шкода полягає у зниженні фізіологічної активності дерева, що призводить до слабкого приросту та зниження врожайності садових культур.

Хоча лишайник сам по собі не вбиває дерево, його масове поширення сигналізує про виснаження захисних механізмів рослини.

Ефективним методом захисту є механічне очищення стовбурів від лишайників за допомогою дерев'яних або пластикових скребків під час періоду спокою.

Після очищення необхідно обробити кору розчином мідного купоросу (3-5%) для повного знищення залишків спор та дезінфекції тріщин.

Важливим заходом є регулярна обрізка крони, яка забезпечує провітрювання дерева і знижує вологість навколо стовбура.

Підживлення дерев добривами, багатими на мікроелементи, сприяє активному оновленню кори та кращому імунітету до появи епіфітів.

• Білення штамбів вапном з додаванням залізного купоросу навесні.
• Видалення хворих або пошкоджених гілок, що є джерелом інфекцій.
• Підтримання оптимального рівня вологості в саду за допомогою раціонального поливу.