Іржа інжиру

Першими ознаками інфекції є дрібні жовто-коричневі плями, що з’являються на нижній стороні листків інжиру.

Згодом ці плями збільшуються в розмірах, стають темнішими і набувають яскраво вираженого іржавого забарвлення.

На зворотному боці листка формуються чисельні пустули, які містять велику кількість спор гриба-збудника.

При сильному ураженні листки передчасно жовтіють, скручуються та масово опадають, що послаблює загальний стан дерева.

Повне ураження крони призводить до зупинки росту пагонів та значного зниження зимостійкості всієї рослини.

Збудником захворювання є гриб Cerotelium fici (раніше відомий як Uredo ficina), що належить до класу базидіоміцетів.

Патоген спеціалізується виключно на інжирі, утворюючи урединіоспори, які розносяться вітром та краплями дощу на значні відстані.

Зимує гриб переважно в опалому листі, де спори зберігають свою життєздатність до настання сприятливих умов наступного сезону.

Цикл розвитку патогена передбачає розрив епідермісу листка для виходу спор, що відкриває шлях для вторинного зараження.

Біологічна стійкість гриба до перепадів температур дозволяє йому залишатися активним у вологому кліматі протягом усього літа.

Розвиток іржі інжиру відбувається найактивніше за умов високої вологості повітря та теплих температур навколишнього середовища.

Часті опади, тумани та тривалі ранкові роси створюють необхідну вологість для проростання спор гриба на поверхні листка.

Погана вентиляція всередині крони, викликана відсутністю обрізки, сприяє накопиченню вологи та швидкому поширенню інфекції.

Загущені посадки в садку є критичним фактором, що перешкоджає висиханню листя і створює ідеальне середовище для патогену.

Пік захворюваності зазвичай припадає на другу половину літа, коли температурний режим стає оптимальним для метаболізму гриба.

Основна небезпека полягає у передчасному листопаді, що різко знижує інтенсивність фотосинтезу у рослини.

Рослина втрачає здатність накопичувати достатню кількість поживних речовин, що призводить до значного зниження врожайності.

Плоди на хворих деревах часто не дозрівають до належного рівня, мають низькі смакові якості та поганий товарний вигляд.

Послаблене дерево стає вразливим до морозів, що може спричинити вимерзання окремих гілок або загибель усієї культури.

Сильне ураження іржею протягом кількох сезонів призводить до деградації дерева та його поступового відмирання.

Основним заходом боротьби є обов’язкове збирання та спалювання опалого листя восени для знищення джерела інфекції.

Проведення регулярної обрізки для забезпечення нормальної аерації крони значно зменшує ризик розвитку хвороби.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами на основі міді або іншими дозволеними препаратами при появі перших симптомів.

• Обробка 1% бордоською сумішшю до початку розпускання бруньок.
• Використання системних фунгіцидів у період активного росту.
• Полив під корінь для уникнення зволоження поверхні листя.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції при висадці нових дерев, щоб забезпечити гарне провітрювання ділянки.