Туласнеллові

Первинні ознаки ураження проявляються у вигляді побуріння та розм'якшення коренів, що призводить до загального пригнічення росту та розвитку надземної частини рослини.

На ранніх етапах розвитку сходів можна спостерігати їхнє масове випадіння, оскільки гриб вражає підземну частину стебла та кореневу систему, перешкоджаючи нормальному живленню.

У дорослих рослин ознаки ураження виражаються в пожовтінні листя, передчасному в'яненні та формуванні слабкої кореневої системи з обмеженою кількістю всмоктувальних корінців.

При мікроскопічному дослідженні уражених тканин виявляються гіфи гриба, що проникають усередину клітин, викликаючи їхню деградацію та відмирання.

Візуально на поверхні коріння за умов високої вологості іноді можна помітити тонкий павутинистий наліт, що свідчить про активне розростання грибниці в ризосфері.

Туласнеллові (лат. Tulasnellaceae) — це родина грибів-базидіоміцетів, що належать до порядку Cantharellales. Вони є широко розповсюдженими у ґрунтовому середовищі та відіграють неоднозначну роль у житті рослин.

Ці гриби мають міцелій із характерними пряжками на перегородках. В агрономічному аспекті багато представників цієї родини можуть поводитися як факультативні паразити.

Їхня біологія тісно пов'язана з розкладанням рослинних решток, проте за несприятливих умов вони здатні атакувати кореневі волоски та молоді тканини культурних рослин.

Збудники цієї родини часто асоціюються з іншими ризоктоніоїдними грибами, що ускладнює їхню класифікацію та відокремлення в польових умовах без застосування лабораторних методів.

Здатність гриба перемикатися між сапротрофним та патогенним живленням робить його досить небезпечним для вирощування чутливих сільськогосподарських культур у закритому та відкритому ґрунті.

Оптимальними умовами для активізації туласнеллових є висока вологість ґрунту та відсутність належної аерації, що сповільнює розвиток кореневої системи рослин-господарів.

Порушення сівозміни та накопичення неперегнилих рослинних залишків створюють сприятливе середовище для виживання та розмноження патогена протягом багатьох сезонів.

Температурний фактор також відіграє роль: гриб найбільш агресивний у весняний період при затяжних дощах, коли температура ґрунту сприяє росту міцелію.

Ущільнення ґрунту перешкоджає нормальному обміну повітря, що стимулює розвиток анаеробних процесів, які сприяють колонізації коренів збудниками гнилей.

Рівень кислотності середовища безпосередньо впливає на видовий склад грибів у ґрунті, тому неконтрольоване застосування добрив може погіршити фітосанітарний стан ділянки.

Шкодочинність туласнеллових полягає в значному зниженні врожайності через порушення фізіологічних процесів поглинання води та мінеральних елементів рослиною.

Рослини, уражені на ранніх стадіях, часто не можуть відновити розвиток, що призводить до зрідженості посівів та необхідності проведення повторних посівів.

Якість отриманої продукції також страждає: коренеплоди або бульби можуть мати дефекти розвитку, що робить їх непридатними для тривалого зберігання.

Загальна слабкість уражених рослин робить їх легкою здобиччю для шкідників та інших хвороб, що створює комплексні проблеми для агровиробника.

Масштабні ураження призводять до значних економічних збитків через витрати на захисні заходи та втрату частини товарного врожаю.

Основою захисту є дотримання агротехнічних заходів, зокрема якісний обробіток ґрунту для забезпечення його належної аерації та дренажу.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку гриба та зменшити інфекційне навантаження на земельну ділянку.

Передпосівна обробка насіння фунгіцидами дозволяє захистити молоді сходи в найбільш вразливий період їхнього розвитку від ґрунтової інфекції.

Важливим є використання здорового посадкового матеріалу, який пройшов попередній фітосанітарний контроль на відсутність грибкових уражень.

За необхідності застосовуються хімічні методи захисту, включаючи внесення фунгіцидів під час вегетації для пригнічення розповсюдження міцелію в ґрунті.