Тубуліціум черв'якоподібний

Візуально хвороба проявляється у вигляді тонкої білуватої або жовтуватої плівки, яка щільно прилягає до поверхні кори або оголеної деревини.

Поверхня плодових тіл гриба може здаватися зернистою або мелкобугорчатою при розгляді під невеликим збільшенням або лупою.

У місцях інтенсивного розвитку грибниці відбувається зміна кольору деревини, вона стає крихкою та втрачає свою природну пружність та міцність.

На пізніх стадіях інфекції кора може відшаровуватися, відкриваючи доступ до внутрішніх тканин, які стають зоною активного розмноження міцелію.

• Білий або кремовий наліт на поверхні кори.
• Локальне розм'якшення деревинних тканин.
• Зміна кольору кори в місцях ураження.
• Поступове відмирання окремих ділянок стовбура.

Збудником є базидіальний гриб Tubulicium vermiferum, який належить до родини кортицієвих грибів. Цей вид є типовим представником мікобіоти, що заселяє відмерлу та ослаблену деревину.

Біологічно цей патоген характеризується утворенням тонких, майже непомітних плодових тіл, які розростаються по поверхні субстрату у вигляді нальоту.

Гриб має здатність до ферментативного розщеплення компонентів деревини, зокрема лігніну, що дозволяє йому успішно колонізувати різні породи дерев.

Поширення відбувається за допомогою базидіоспор, які активно розсіюються у вологі періоди року за допомогою повітряних потоків або крапель дощу.

Він є частиною складного комплексу грибів-деструкторів, що відповідають за мінералізацію мертвої органіки в природних та штучних екосистемах.

Розвиток Tubulicium vermiferum тісно пов'язаний з високою вологістю, що пояснює часту появу хвороби в умовах затінення або при поганій циркуляції повітря.

Найбільш сприятливі умови виникають під час тривалих опадів, коли поверхня кори залишається вологою протягом тривалого часу, дозволяючи спорам прорости.

Гриб успішно розвивається на деревах, які мають ослаблений імунітет через несприятливі екологічні фактори або порушення агротехнічних вимог.

Загущені посадки, де крони дерев переплітаються, створюють оптимальний мікроклімат для накопичення та поширення спор цього гриба.

Наявність механічних пошкоджень на деревах слугує "воротами" для інфекції, через які гіфи гриба проникають у живі тканини рослини.

Гриб завдає шкоди деревам через руйнування їхніх структурних тканин, що веде до послаблення загального стану здоров'я та зниження життєздатності.

Пошкоджені гілки втрачають міцність, що підвищує ризик їхнього зламу під час сильних вітрів або під вагою снігового покриву в зимовий період.

Патоген може сприяти прискоренню відмирання частин дерева, особливо якщо інфекція поширюється на життєво важливі провідні судини камбію.

Насадження, уражені цим патогеном, втрачають свою естетичну привабливість, що є критичним фактором для паркових зон та міського озеленення.

У довгостроковій перспективі уражені дерева стають легкою здобиччю для вторинних шкідників, що значно прискорює їхню остаточну загибель.

Головною стратегією боротьби є постійний моніторинг стану насаджень та своєчасне видалення уражених частин дерева для запобігання поширенню спор.

Дотримання просторової ізоляції та адекватна схема посадки сприяють кращому провітрюванню, що природним чином стримує розвиток патогена.

Використання фунгіцидів на основі міді при виявленні початкових ознак ураження може зупинити розвиток поверхневого міцелію та захистити здорові тканини.

Дезінфекція місць зрізів після проведення санітарної або формуючої обрізки є обов'язковою процедурою, що запобігає колонізації ран грибом.

Збалансоване живлення рослин добривами, що підвищують їхню природну стійкість, є ефективним профілактичним заходом проти більшості грибкових хвороб кори.