Туберкуляріоз

Характерною ознакою ураження є поява на поверхні кори дрібних, але дуже численних пустул, які мають червонуватий або цегляний колір.

Згодом ці пустули темніють, висихають, а уражена ділянка кори набуває вигляду зморщеного некротичного осередку, що контрастує зі здоровою тканиною.

Одним із найпомітніших симптомів є раптове засихання окремих гілок або навіть цілих частин крони в розпал вегетаційного сезону.

Під корою в місцях розвитку хвороби деревина втрачає природний колір і стає ламкою через активне розкладання тканин під дією ферментів гриба.

З часом уражені гілки повністю втрачають здатність до відновлення і стають джерелом інфекції для інших здорових органів дерева.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Tubercularia nigricans, який є анаморфою гриба Nectria cinnabarina.

Патоген здатен тривалий час зберігатися в уражених тканинах кори та деревини, залишаючись джерелом інфекції протягом несприятливих періодів.

Навесні гриб утворює численні спороношення, які розповсюджуються за допомогою вітру, крапель дощу або комах на сусідні здорові рослини.

Гриб проникає в рослину через пошкодження цілісності кори, що виникають внаслідок механічних травм, морозів чи неправильної обрізки.

Розвиток патогена відбувається в тканинах камбію, де грибниця поступово руйнує клітинні структури, викликаючи відмирання відповідних ділянок кори.

Підвищена вологість повітря та достатня кількість опадів сприяють активному проростанню спор та швидкому поширенню туберкуляріозу в садах.

Недостатнє освітлення та густе розташування дерев створюють сприятливий мікроклімат для розвитку патогена через застій вологого повітря.

Послаблені рослини, що мають дефіцит поживних речовин або перебувають у стані хронічного стресу, уражаються значно швидше та інтенсивніше.

Нехтування правилами санітарної обрізки та використання забрудненого інструмента значно підвищують ризик масового зараження насаджень.

Різкі температурні коливання взимку призводять до появи морозобоїн, які стають головними «воротами» для проникнення інфекції в дерево навесні.

Туберкуляріоз призводить до передчасної загибелі окремих гілок, що значно псує декоративний вигляд та знижує загальну життєздатність дерева.

У разі інтенсивного ураження стовбура можлива повна загибель рослини, що завдає суттєвих економічних збитків плодовим та декоративним господарствам.

Поширення патогена негативно впливає на загальний стан насаджень, оскільки інфекція швидко переходить від хворих екземплярів до здорових.

Зниження фізіологічних функцій дерева через пошкодження кори веде до зменшення врожайності та якості плодів у фруктових культур.

Хвороба робить дерево вразливим для вторинних інфекцій, що в поєднанні з туберкуляріозом значно прискорює процес його остаточного висихання.

Основним заходом боротьби є негайне вирізання всіх уражених гілок із захопленням здорової частини деревини на значну відстань.

Усі видалені частини рослин необхідно збирати та спалювати, щоб не допустити розповсюдження спор гриба з вітром на нові площі.

Місця зрізів обов’язково обробляють дезінфікуючими розчинами міді та захищають садовим варом або спеціальними фарбами для загоєння ран.

Профілактичне обприскування фунгіцидами на основі міді до розпускання бруньок допомагає суттєво знизити інфекційне навантаження в саду.

• Дотримання режиму поливу.
• Своєчасна боротьба зі шкідниками.
• Підтримка родючості ґрунту.
• Стерилізація садового інструменту.