Трихоспороноз

Головним візуальним симптомом є наявність нальоту білого або кремового кольору, який поступово може ставати жовтуватим або навіть набувати коричневого відтінку при старінні.

Уражені ділянки тканин втрачають тургор, стають м’якими та можуть виділяти характерний запах внаслідок гнильних процесів, що запускаються грибом.

Листя, уражене Trichosporon beigelii, скручується, жовтіє та передчасно відмирає, що візуально нагадує симптоми бактеріальної або інших грибкових інфекцій.

На стеблах рослин можуть з’являтися вдавлені плями, які з часом розростаються і можуть викликати перелом стебла, що веде до зупинки росту цілої рослини.

При мікроскопічному аналізі на уражених ділянках виявляються численні дріжджоподібні клітини, що свідчить про активний процес розмноження патогена в епідермісі.

Збудником цієї хвороби є дріжджоподібний гриб Trichosporon beigelii, який належить до класу базидіоміцетів та характеризується здатністю до утворення псевдоміцелію.

Цей мікроорганізм є досить поширеним у природному середовищі та здатен виживати як сапротроф на залишках рослин, проте за сприятливих умов проявляє патогенні властивості.

Гриб активно розмножується шляхом брунькування, утворюючи характерні клітинні скупчення, які згодом трансформуються в розгалужений міцелій, що проникає в тканини рослин.

Біологічна стійкість патогену зумовлена здатністю утворювати захисні структури, які дозволяють йому тривалий час зберігатися в ґрунті або на поверхні рослинних решток.

Дослідження показують, що цей гриб володіє широким ферментативним апаратом, що дозволяє йому ефективно руйнувати структурні вуглеводи рослинної клітини.

Висока вологість повітря та ґрунту є критичним фактором, що запускає епіфітотійний розвиток трихоспоронозу в агроценозах.

Температурний режим у межах +22°C...+26°C є найбільш сприятливим для швидкої колонізації тканин рослин цим дріжджоподібним організмом.

Погана циркуляція повітря в закритому ґрунті або загущені посіви на відкритих площах сприяють створенню «інкубатора» для розвитку інфекції.

Надмірна вологість після випадіння опадів або тривалого поливу дощуванням створює умови для розриву тканин, через які проникають грибні гіфи.

Тривале перебування рослин у стресовому стані, викликаному дефіцитом мікроелементів або несприятливими погодними умовами, послаблює імунітет культур.

Шкідливість патогену полягає у суттєвому зниженні врожайності через передчасне відмирання вегетативної маси, необхідної для наливу плодів чи насіння.

Трихоспороноз здатний спричиняти гниття плодів під час транспортування та зберігання, що призводить до втрати значної частини товарної продукції.

Сильне ураження молодих посівів може призвести до зрідженості рядків та необхідності повного пересіву площ, що тягне за собою прямі збитки.

Гриб виснажує рослину, забираючи поживні речовини, що відбивається на якості врожаю: вмісті цукрів, вітамінів та загальній масі товарної частини.

Накопичення інокулюму гриба в ґрунті ускладнює агротехніку наступних років, вимагаючи введення додаткових витрат на фунгіциди для захисту нових посівів.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку гриба, не залишаючи йому живильного субстрату для тривалого виживання.

Використання фунгіцидів широкого спектру дії на ранніх стадіях появи нальоту дозволяє зупинити поширення інфекції на сусідні здорові рослини.

Агротехнічні методи, такі як проріджування посівів та своєчасне знищення рослинних залишків, є ключовими для профілактики хвороби.

Підтримання оптимального мінерального живлення підвищує природну опірність рослин до дії ферментів патогена.

• Дезінфекція ґрунту в теплицях перед початком сезону.
• Використання біологічних препаратів на основі Bacillus subtilis.
• Забезпечення належної вентиляції у критичні періоди розвитку.
• Використання стійких сортів сільськогосподарських культур.