Трихолома сірчано-жовта

Візуальними ознаками хвороби є поява специфічних плодових тіл навколо основи стовбура, що мають виражений неприємний запах та яскраво-жовте забарвлення.

Зовнішній стан рослини характеризується поступовим в'яненням листя, втратою тургору та передчасним пожовтінням крони навіть за достатнього зволоження.

При детальному огляді кореневої системи виявляється темне забарвлення тканин, розм'якшення кори та присутність білуватих або жовтуватих міцеліальних ниток на поверхні коренів.

На пізніх стадіях ураження спостерігається відшарування кори від деревини та поява осередків гниття, які поширюються від периферії до центру кореневої системи.

Зниження приросту пагонів та підвищена ламкість гілок є опосередкованими ознаками глибокого ураження рослини цим грибковим патогеном.

Tricholoma sulphurescens — це базидіальний гриб, який в умовах агроценозів може виступати як факультативний паразит, що вражає кореневу систему ослаблених рослин.

Збудник поширюється за допомогою спор, що переносяться вітром, або через контакт коренів із зараженим субстратом, де міцелій гриба може тривалий час існувати як сапротроф.

Тип хвороби класифікується як коренева гниль, яка руйнує структурні компоненти деревних тканин, зокрема целюлозу та лігнін, використовуючи ферментативний розпад.

Гриб утворює характерні плодові тіла з сірчано-жовтим відтінком, які з'являються на поверхні ґрунту або на кореневій шийці уражених рослин під час періоду плодоношення.

Розвиток патогену тісно пов'язаний із рівнем вологості в прикореневій зоні та наявністю органічних залишків, які слугують початковим живильним середовищем для міцелію.

Сприятливими умовами для активізації Tricholoma sulphurescens є перезволоження ґрунту, особливо в низинах, де вода застоюється після дощів.

Висока температура в поєднанні з обмеженою вентиляцією прикореневої зони стимулює швидке розростання грибниці та перехід її на живі тканини рослин.

Наявність механічних пошкоджень на коренях, отриманих під час обробітку ґрунту, значно полегшує проникнення гриба всередину тканин рослини-господаря.

Щільні, погано аеровані ґрунти сприяють тривалому збереженню вологи, що створює ідеальні умови для поширення спор у ґрунтовому горизонті.

Накопичення гнилої деревини, пеньків або великої кількості мульчі може створити резервуар для інфекції, з якого гриб атакує сусідні здорові рослини.

Основна шкода полягає у знищенні функціональної частини кореневої системи, що призводить до припинення живлення рослини та її загибелі.

Гриб викликає гниття деревини, що знижує стійкість багаторічних культур до вітрових навантажень та шкідників.

Зараження ділянки цим грибом створює серйозні проблеми для сівозміни, оскільки патоген може залишатися активним у ґрунті протягом багатьох років.

Економічні втрати пов'язані з необхідністю видалення великих заражених рослин та складністю проведення повної дезінфекції великих площ.

Знижується товарна якість продукції та декоративність насаджень, що робить їх непридатними для подальшого використання у сільському господарстві чи ландшафтному дизайні.

Заходи захисту повинні базуватися на комплексному підході: санітарне прибирання території від відмерлих залишків деревини та запобігання перезволоженню ґрунту.

Важливо забезпечити правильну агротехніку: регулярне розпушування ґрунту, що покращує доступ повітря до коренів та перешкоджає розвитку грибів-сапротрофів.

У разі виявлення хворих екземплярів їх необхідно негайно видалити разом із кореневищем та провести знезараження ґрунту спеціальними препаратами.

Застосування біофунгіцидів, які містять корисні ґрунтові гриби-антагоністи, є ефективним способом стримування розвитку збудника природним шляхом.

• Видалення пеньків на ділянці.
• Покращення дренажної системи.
• Дезінфекція ґрунту фунгіцидами.
• Використання біопрепаратів.
• Регулярний огляд кореневої зони.