Трихоломоз цибулинних

Первинною ознакою ураження є поява специфічного білого або сірого нальоту на дінці цибулини, який поступово переходить на зовнішні луски.

Наземна частина рослини починає помітно відставати у розвитку, листя втрачає тургор та поступово жовтіє, починаючи з верхівки.

Коренева система хворих рослин стає ламкою, набуває темного забарвлення та частково або повністю відмирає, що полегшує висмикування цибулини.

При розрізі цибулини всередині помітні ділянки розм'якшеної тканини, які можуть мати водянисту структуру та неприємний запах гниття.

Фінальна стадія розвитку хвороби призводить до повного руйнування соковитих лусок, перетворюючи внутрішню частину цибулини на м'яку масу.

Збудником захворювання є патогенний гриб роду Tricholoma, що паразитує на підземних органах цибулинних культур.

Гриб здатний зберігатися в ґрунті тривалий період часу, використовуючи як джерело живлення рослинні залишки та кореневі виділення.

Інфекція проникає в тканини через пошкодження, завдані шкідниками, або через природні тріщини, що виникають при швидкому зростанні цибулини.

Це захворювання класифікується як грибкова гниль, яка здатна поширюватися на здорові екземпляри при тісному контакті в умовах зберігання.

Біологія патогену передбачає швидке утворення міцелію, який за лічені дні може охопити всю поверхню цибулини в умовах підвищеної вологості.

Висока вологість ґрунту є головним чинником, що провокує активізацію розвитку грибкової інфекції та поширення міцелію.

Температура повітря та ґрунту в межах 20-25 градусів за Цельсієм є ідеальним середовищем для бурхливого розмноження спор гриба.

Погана аерація ділянки та скупчення вологи в прикореневій зоні створюють сприятливі умови для проникнення паразита в тканини цибулини.

Недотримання правил агротехніки, зокрема надмірне внесення азотних добрив, знижує стійкість рослин до проникнення патогену.

Пошкодження цибулин під час збору врожаю або при механічній обробці ґрунту створює прямі «ворота» для інфекції.

Трихоломоз спричиняє величезні втрати під час зберігання, оскільки заражені цибулини швидко стають джерелом гниття для всього врожаю.

Захворювання призводить до суттєвого зниження енергії проростання, якщо інфіковані цибулини використовуються як посадковий матеріал.

Господарство несе прямі збитки через нетоварний вигляд продукції, яка не підлягає тривалому зберіганню та продажу на ринку.

Масове ураження посівів призводить до нерівномірності розвитку культури, що ускладнює проведення агротехнічних заходів.

Накопичення інфекції в ґрунті обмежує можливість вирощування цибулі на цій ділянці протягом тривалого терміну без проведення дезінфекції.

Основним методом профілактики є використання здорового, ретельно перевіреного посадкового матеріалу, що не має механічних пошкоджень.

Ефективним заходом є дотримання сівозміни, при якому цибулинні культури повертаються на те саме місце не раніше, ніж через 4 роки.

Ретельне видалення та знищення рослинних решток після збирання врожаю зменшує кількість спор патогену в ґрунті на наступний сезон.

• Протруювання цибулин перед посадкою дозволеними фунгіцидами.
• Регулювання рівня вологості ґрунту шляхом організації дренажних систем.
• Своєчасний контроль шкідників, що пошкоджують кореневу систему.

При виявленні ознак гниття необхідно забезпечити сухість у приміщеннях для зберігання та виключити контакт здорових цибулин з хворими.