Триходерма псевдоконінгі

Основним симптомом ураження є пригнічення росту розсади та дорослих рослин, що супроводжується пожовтінням та подальшим в'яненням листя. Коренева система піддається некротичним змінам.

При обстеженні кореневої шийки спостерігається розм'якшення тканин, що часто супроводжується появою грибкового нальоту. Колір уражених ділянок варіюється від світло-бурого до темно-коричневого.

Характерною ознакою є відмирання дрібних всмоктувальних корінців, що веде до дефіциту живлення рослини. У важких випадках спостерігається повна загибель кореневої системи.

На поперечному зрізі стебла або кореня може бути помітне потемніння провідних судин, що вказує на блокування транспортування води. Рослина втрачає тургор навіть при достатньому поливі.

В умовах підвищеної вологості на поверхні уражених тканин може формуватися спороношення гриба, що має вигляд білуватих або сіруватих подушечок.

Збудником захворювання є ґрунтовий гриб Trichoderma pseudokoningii. Хоча багато видів роду Trichoderma відомі як корисні антагоністи, цей штам проявляє виражені патогенні властивості, виступаючи як опортуністичний збудник.

Міцелій цього гриба активно розвивається в ґрунтовому субстраті та на рослинних рештках, переходячи до паразитичного способу життя при ослабленні імунітету рослини. Він здатен продукувати ферменти, що руйнують клітинні стінки господаря.

На відміну від сапротрофних видів, Trichoderma pseudokoningii володіє здатністю до агресивної колонізації коренів та судинної системи. Це робить його прихованим, але небезпечним компонентом ґрунтової мікрофлори.

Біологічно вид належить до дейтероміцетів, розмножується переважно безстатевим шляхом через утворення конідій. Конідії мають високу виживаність у несприятливих ґрунтових умовах.

Поширення патогена відбувається через заражене насіння, ґрунт, робочий інвентар, а також з поливною водою. Гриб зберігає життєздатність у ґрунті протягом кількох років.

Розвитку гриба сприяє висока вологість ґрунту та помірно тепла температура в діапазоні 20–25 градусів Цельсія. Надмірне перезволоження є критичним чинником ризику.

Патоген віддає перевагу ґрунтам з порушеним балансом мікрофлори, наприклад, після застосування агресивних фумігантів або при збідненні ґрунту гумусом. Дефіцит природних конкурентів полегшує заселення.

Погана аерація ґрунту та його ущільнення створюють ідеальні анаеробні умови для розвитку некрозів, спричинених цим видом гриба. Коріння в таких умовах особливо вразливе.

Порушення сівозміни та монокультура сприяють накопиченню інфекційного запасу в ґрунті. Чим більше інфікованих решток залишається після збирання, тим вищий ризик спалаху хвороби.

Ослаблення культур внаслідок стресових чинників, таких як температурні стрибки або дисбаланс елементів живлення, суттєво підвищує сприйнятливість рослин до ураження.

Основна шкодочинність полягає у зниженні продуктивності посівів та ризику повної загибелі врожаю на ранніх стадіях розвитку. Патоген спричиняє масове випадання сходів.

Інфіковані рослини, навіть при виживанні, значно відстають у розвитку та формують низькоякісний врожай. У них знижується здатність до формування повноцінних репродуктивних органів.

Гриб здатний вражати широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи овочеві, зернові та технічні види. Це ускладнює вибір культур для включення в сівозміну.

В умовах теплиць шкодочинність зростає через закритий простір та сталість умов, що дозволяє інфекції швидко поширюватися по всьому об'єму посадок.

Економічний збиток складається з витрат на пересівання, внесення додаткових фунгіцидних препаратів та втрати частини товарної продукції через зниження якості.

Найважливішим методом профілактики є дотримання агротехніки, включаючи якісне розпушування ґрунту та запобігання застою води. Важлива правильна організація дренажу.

Дотримання сівозміни дозволяє перервати цикл розмноження патогена. Повернення сприйнятливих культур на колишнє місце рекомендується не раніше ніж через 3–4 роки.

Використання здорового посівного матеріалу та його попереднє протруювання фунгіцидами широкого спектру дії суттєво знижує ризик зараження на старті.

Внесення органічних добрив та біопрепаратів, що стимулюють розвиток корисної мікрофлори, створює природну конкуренцію патогену, перешкоджаючи його розмноженню.

При виявленні вогнищ захворювання необхідно видалення хворих рослин з подальшою дезінфекцією ґрунту та обмеженням поливу для зниження рівня вологості.