Триходерма хаматум

Первинні симптоми проявляються у вигляді потемніння та розм'якшення коренів. Згодом ці ділянки перетворюються на осередки гниття, що призводить до втрати кореневою системою функціональності.

Надземна частина рослин реагує на пошкодження коренів в'яненням, яке найчастіше спостерігається у сонячні години дня. Листя втрачає тургор і поступово жовтіє.

При огляді прикореневої зони можна помітити характерний наліт, що має білуватий або сірувато-зелений колір. Це активна фаза розвитку міцелію гриба на поверхні рослинних тканин.

Масове ураження посівів характеризується появою прогалин («лисин») на полі. Це результат загибелі насіння або молодих проростків на етапі появи сходів.

У дорослих рослин спостерігається затримка у розвитку, передчасне скидання листя та значне зниження загальної маси, що свідчить про глибоке ураження судинної системи.

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Trichoderma hamatum. Хоча представники цього роду часто використовуються як біофунгіциди, окремі штами за певних умов стають агресивними патогенами.

Гриб має розвинену грибницю, яка здатна швидко колонізувати тканини рослин. Ферментативна активність патогена дозволяє йому проникати крізь епідерміс кореневої системи, руйнуючи цілісність клітин.

Патоген розмножується конідіями, які легко переносяться вітром, водою та інвентарем. Він здатний тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті у вигляді покоїться спор.

Біологічна стійкість гриба забезпечується його здатністю до швидкої адаптації до умов навколишнього середовища. Це робить його важковикорінюваним об'єктом у разі сильного інфікування ділянки.

Він активно розповсюджується на ослаблених рослинах, де конкуренція з корисною мікрофлорою значно знижена, що дозволяє йому домінувати в субстраті.

Підвищена вологість ґрунту та повітря є ключовим фактором, що запускає розвиток інфекційного процесу. Вологий період сприяє швидкому проростанню спор патогена.

Температурний режим у межах 20–25°C є оптимальним для метаболізму гриба, що дозволяє йому уражати тканини в найкоротші терміни після потрапляння на поверхню.

Висока щільність посіву сприяє накопиченню вологи в приземному шарі, що створює сприятливі умови для поширення хвороби від хворих особин до здорових.

Неправильне використання азотних добрив, що призводить до надмірного розростання вегетативної маси, знижує природну опірність рослин до фітопатогенів.

Бідні на гумус або закислені ґрунти не забезпечують рослинам достатньої підтримки імунної системи, що робить їх беззахисними перед агресивними штами гриба.

Основна шкода полягає у суттєвому зниженні густоти стояння рослин через загибель сходів. Це вимагає проведення додаткових робіт з пересіву та витрат на насіння.

Рослини, що вижили після ураження, мають знижений імунітет і стають більш сприйнятливими до вторинних інфекцій, що в рази зменшує їх продуктивність.

Зменшення асиміляційної поверхні листя через хлорози та в'янення призводить до зниження якості врожаю — дрібні плоди, низький вміст цукрів та інші показники якості.

Тривале перебування патогена в ґрунті обмежує можливість вирощування чутливих культур на одній і тій самій ділянці протягом декількох сезонів.

Прямі фінансові збитки аграріїв пов'язані з необхідністю використання дорогих систем фунгіцидного захисту та втратою частини товарної продукції на етапі збирання.

Дотримання сівозміни з включенням культур, стійких до кореневих гнилей, є обов'язковим елементом технологічної карти вирощування будь-яких сільськогосподарських культур.

Якісне протруювання посівного матеріалу ефективними препаратами дозволяє захистити рослину на найуразливішому початковому етапі розвитку кореневої системи.

Регулювання кислотності ґрунту та проведення заходів щодо покращення дренажу допомагає створити умови, за яких розвиток патогенних грибів стає неможливим або мінімальним.

Використання біопрепаратів на основі корисних мікроорганізмів для обробки ґрунту дозволяє витіснити патоген і створити стійкий біоценоз навколо коренів рослин.

Систематичне видалення рослинних залишків та глибока зяблева оранка сприяють знищенню спорової інфекції, що значно знижує рівень зараженості поля на наступний рік.