Триходерма атровириде

Trichoderma atroviride є ґрунтовим грибом, який за сприятливих умов може переходити від сапротрофного способу живлення до паразитування на ослаблених тканинах рослин.

Міцелій цього гриба вирізняється швидким ростом та здатністю до швидкого захоплення поживного субстрату завдяки виділенню широкого спектра гідролітичних ферментів.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які утворюються у великій кількості та легко переносяться повітряними потоками або краплями води під час поливу.

Гриб має унікальну здатність до виживання в умовах низької конкуренції, що робить його одним із перших колонізаторів на пошкоджених ділянках кореневої системи рослин.

Біологічно він є дуже пластичним організмом, здатним переносити несприятливі фактори навколишнього середовища завдяки формуванню хламідоспор у ґрунті.

Активний розвиток гриба спостерігається при високій вологості ґрунтового середовища, що часто виникає при порушенні дренажної системи в парниках та теплицях.

Оптимальні температури для метаболізму гриба лежать у межах +20–+25 градусів, що збігається з режимами вирощування багатьох овочевих культур.

Наявність у ґрунті свіжих рослинних залишків, що не встигли перепріти, створює сприятливе середовище для спалаху чисельності популяції цього мікроорганізму.

Кислі ґрунти сприяють виділенню грибом токсичних метаболітів, які можуть пригнічувати кореневу систему молодих рослин та перешкоджати їх нормальному розвитку.

У закритому ґрунті ризик поширення зростає через недостатню вентиляцію, яка підтримує стабільно високу вологість повітря навколо прикореневої зони.

Шкідливість проявляється у вигляді пригнічення проростання насіння та загибелі молодої розсади через ураження кореневої шийки, що нагадує симптоматику кореневих гнилей.

Гриб виділяє ферменти, які руйнують структуру коріння, внаслідок чого рослина втрачає здатність до поглинання води та поживних елементів з ґрунту.

У промислових масштабах вирощування печериць або інших грибів цей вид є агресивним конкурентом, що знищує основну культуру та призводить до значних втрат врожаю.

При ураженні дорослих рослин спостерігається хлороз листя, відставання у рості та загальне ослаблення імунітету культури, що робить її вразливою до вторинних інфекцій.

Наслідком зараження часто є повна втрата посівного матеріалу в умовах касетного вирощування розсади, що вимагає проведення повної дезінфекції приміщень.

Головним заходом боротьби є суворе дотримання агротехнічних вимог щодо зволоження ґрунту та забезпечення якісного дренажу в тепличних умовах.

Використання стерилізованих субстратів та здорового насіннєвого матеріалу мінімізує ризики проникнення інфекції на початкових етапах вирощування культур.

Важливим елементом контролю є регулярна дезінфекція обладнання, тари та інструментів, що застосовуються для роботи з ґрунтосумішами.

Застосування методів вапнування для корекції кислотності ґрунту дозволяє створити умови, менш сприятливі для розвитку патогенних проявів гриба.

• Регулярне провітрювання приміщень
• Використання фунгіцидів широкого спектру
• Утилізація хворих рослинних залишків
• Дотримання сівозміни