Трихокомові плісняві гриби

Основною ознакою ураження є поява нальоту, який може мати різний відтінок: від сизо-зеленого у пеніцилів до жовтого, чорного або коричневого у аспергілів.

Уражені тканини рослин втрачають тургор, розм'якшуються і поступово починають гнити, видаючи специфічний затхлий запах, характерний для пліснявих грибів.

На насінні та зерні при зберіганні пліснява утворює щільні вогнища, що порошать, які поступово розростаються, перетворюючи масу зерна на злежалу, непридатну для використання субстанцію.

При ураженні вегетуючих органів рослин, наприклад, плодів або коренеплодів, спостерігається деформація тканин, поява вдавлених плям і подальше повне руйнування структури рослинних клітин.

У польових умовах симптоми часто маскуються під інші види гнилей, проте наявність мікроскопічного пухнастого нальоту під збільшенням підтверджує присутність представників Trichocomaceae.

Родина Trichocomaceae об'єднує групу аскоміцетових грибів, які є широко поширеними сапротрофами та факультативними паразитами. Найбільш відомими представниками цієї родини є роди Aspergillus та Penicillium.

Збудники цієї групи характеризуються розвитком конідіального спороношення, яке часто забарвлене в різні кольори, що надає плісняві характерного вигляду. Розмноження відбувається безстатевим шляхом через величезну кількість конідій, які легко переносяться повітряними потоками.

Ці гриби є всюдисущими мікроорганізмами, здатними жити в ґрунті, на рослинних рештках та у сховищах сільськогосподарської продукції. Вони володіють високою ферментативною активністю, що дозволяє їм руйнувати складні органічні сполуки.

У фітопатологічному сенсі трихокомові частіше виступають як вторинні інфекції, заселяючи тканини рослин, вже ослаблені несприятливими факторами, механічними пошкодженнями або іншими хворобами.

Біологічна особливість родини полягає в їхній здатності утворювати спеціалізовані структури — клейстотеції, які дозволяють грибу виживати в украй несприятливих умовах зовнішнього середовища.

Критичним фактором для розвитку пліснявих грибів цієї родини є висока вологість повітря та субстрату, що часто перевищує 70–80 відсотків.

Температурний оптимум для більшості видів варіюється від +20 до +30 градусів Цельсія, що робить сховища з поганою вентиляцією ідеальними місцями для їх розмноження.

Порушення агротехніки зберігання, як-от закладання на зберігання вологої або пошкодженої продукції, різко збільшує ризик спалаху інфекції в буртах та засіках.

Наявність механічних пошкоджень епідермісу плодів або насіння відкриває прямі ворота для впровадження спор гриба в глибокі тканини рослини.

Скупченість рослинних решток на полях та висока щільність стояння культур при дефіциті провітрювання створюють локальні мікроклімати з підвищеною вологістю, сприятливі для спороутворення.

Головна шкода полягає в повній втраті товарного вигляду та якості сільськогосподарської продукції, що робить її непридатною для реалізації та тривалого зберігання.

Гриби родини Trichocomaceae здатні продукувати небезпечні для здоров'я людини та тварин мікотоксини, такі як афлатоксини або охратоксини, які роблять корм або зерно токсичними.

У період вегетації плісняви знижують схожість насіннєвого матеріалу, уражаючи зародок насіння, що призводить до зрідженості сходів та зниження врожайності на ранніх етапах.

Активна життєдіяльність пліснявих грибів у сховищах супроводжується підвищенням температури всередині насипу, що веде до процесу самозігрівання та псування величезних партій врожаю.

Втрати продукції при ураженні пліснявою можуть досягати 50–100 відсотків, якщо не будуть вжиті екстрені заходи зі стабілізації вологості.

Основою захисту є підтримання оптимальних умов зберігання: вологість повітря не вище 60 відсотків та активна вентиляція приміщень.

Перед закладкою на зберігання вся продукція повинна проходити ретельне очищення від домішок та обов'язкове сушіння до рівня вологості, що обмежує ріст грибів.

Використання фунгіцидних протруйників насіння дозволяє запобігти зараженню майбутнього врожаю ґрунтовими інфекціями на стадії проростання.

Необхідно суворо дотримуватися правил сівозміни та своєчасно видаляти рослинні рештки з полів, щоб не накопичувати інфекційний фон у ґрунті.

Регулярна дезінфекція складів, сховищ та тари з використанням сірчаних шашок або спеціалізованих фунгіцидних розчинів значно знижує кількість спор у повітрі.