Головня проса

Головною ознакою ураження є трансформація квіток у волоті на головневі гали (мішечки), які за формою та розміром відрізняються від здорових зерен.

На початкових стадіях ці утворення мають світлий або зеленуватий колір, але з часом стають темно-коричневими або чорними через масове утворення спор.

При механічному пошкодженні оболонок головневих мішечків з них висипається темний порошок — спорова маса паразитичного гриба.

Поражені частини рослини часто викривляються, а сама волоть втрачає товарний вигляд та нормальну функцію плодоутворення.

Візуально симптоми стають найбільш помітними в період молочної або воскової стиглості, коли відмінність між здоровими та хворими зернівками стає максимально контрастною.

Збудником цієї хвороби є гриб Tolyposporium penicillariae, що належить до класу базидіоміцетів. Цей патоген спеціалізується на ураженні генеративних органів злакових культур.

Життєвий цикл гриба починається з проростання теліоспор, які зимують у ґрунті або на поверхні насіння. У сприятливих умовах вони формують базидії з базидіоспорами.

Інфікування рослин відбувається переважно під час цвітіння, коли базидіоспори потрапляють на приймочку маточки. Грибниця проникає всередину зав'язі та починає інтенсивно розвиватися.

На пізніших стадіях розвитку гриб повністю заміщує тканини насінини власною споровою масою, формуючи специфічні головневі мішечки.

Біологічна особливість збудника полягає у його здатності тривалий час зберігати життєздатність у несприятливих умовах, що ускладнює повне викорінення хвороби на полі.

Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря та помірні температури в період викидання волоті та цвітіння проса.

Тривалі опади у фазі цвітіння створюють сприятливе середовище для проростання спор та успішного зараження здорових квіток.

Порушення сівозміни, при якому просо висівається на одному місці часто, призводить до накопичення патогена у ґрунті до критичних значень.

Використання насіння без протруювання є головним чинником поширення інфекції на нові площі та закріплення осередків хвороби.

Агрокліматичні умови окремих сезонів можуть значно впливати на інтенсивність прояву головні, проте загальний фон інфекції залишається головним чинником ризику.

Основним видом шкоди є пряма втрата врожаю, оскільки головневі мішечки повністю заміщують зерно, яке мало б утворитися в колоску.

Спори гриба, що потрапляють на здорове зерно під час збирання, знижують якісні показники товарної продукції та її харчову цінність.

Уражене насіння втрачає схожість, тому використання такого врожаю для посіву наступного року є неможливим через ризик масового зараження.

Рослини, уражені хворобою, мають знижену фізіологічну активність, що відображається на масі врожаю з усієї площі, а не лише на пошкоджених частинах.

Занедбані посіви можуть бути повністю непридатними для використання, що завдає суттєвих економічних збитків агропідприємствам.

Дотримання сівозміни є базовим елементом захисту. Повернення проса на поле через 3-4 роки значно знижує інфекційний тиск.

Протруювання посівного матеріалу фунгіцидами системної дії перед посівом гарантує знищення спор на поверхні насіння.

Використання стійких до хвороби сортів та гібридів проса є найбільш екологічно безпечним та економічно вигідним методом боротьби.

• Оранка ґрунту для глибокого загортання рослинних решток.
• Використання якісного, сертифікованого насіння.
• Боротьба з бур'янами для зниження вологості у приземному шарі.

Своєчасне проведення всіх агротехнічних заходів у комплексі мінімізує ризики розвитку хвороби до економічно невідчутних рівнів.