Бура плямистість рису

Перші зовнішні ознаки ураження стають помітними лише в період дозрівання рису. У волотях замість здорового зерна з’являються потемнілі, деформовані структури.

Якщо розламати уражену зернівку, всередині виявляється велика кількість порошкуватої маси темно-коричневого або чорного кольору. Це і є спори гриба, що замінили тканини зерна.

Зернівки при зараженні стають крихкими та часто розтріскуються, оголюючи спорову масу. Характерною ознакою є неприємний запах гнилої риби, який відчувається від пошкоджених ділянок посіву.

Ураження часто має вогнищевий характер. Хворі рослини можна легко відрізнити від здорових за темним забарвленням волотей, які виглядають «опаленими».

При сильному ураженні спорова маса може покривати зовнішню поверхню колосків, роблячи їх чорними та непридатними для використання.

Збудником цієї хвороби є гриб Tilletia barclayana, який належить до класу базидіоміцетів. Цей патоген спеціалізується на ураженні генеративних органів рису, спричиняючи так звану сажку.

Міцелій гриба розвивається всередині зернівки, поступово заміщуючи тканини ендосперму чорною масою спор. Інфекція може зберігатися в ґрунті протягом кількох років у вигляді теліоспор.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з періодом цвітіння рису. Спори потрапляють на маточки квітів, після чого починається процес активного зараження зародків, що розвиваються.

Патоген має високу стійкість до несприятливих умов середовища, що робить його боротьбу досить складною. Спори здатні поширюватися як насінням, так і за допомогою вітру в межах поля.

Вивчення біології гриба показує, що його розвиток залежить від вологості повітря. Активне формування базидіоспор відбувається лише при наявності краплинно-рідинної вологи.

Розвиток бурої плямистості рису стимулюється тривалою високою вологістю повітря. Особливо критичним періодом є час цвітіння рослин, коли відбувається інфікування.

Температура повітря в межах 20–25 градусів є оптимальною для проростання спор патогену. Коливання температур можуть впливати на швидкість поширення хвороби.

Густі посіви, де обмежена циркуляція повітря, створюють ідеальний мікроклімат для збереження вологи. Це створює сприятливі умови для швидкого розмноження гриба.

Тумани та рясні ранкові роси сприяють накопиченню вологи на поверхні органів рису, що полегшує проникнення інфекції. Порушення агротехнічних норм поливу також погіршує ситуацію.

Накопичення інфекції в ґрунті відбувається при постійному вирощуванні рису на одному й тому ж місці. Запас спор у верхньому шарі ґрунту стає головним джерелом первинного зараження.

Основна шкода від хвороби полягає в значній втраті врожаю. Зерно, уражене грибом, втрачає масу та харчові якості, стаючи непридатним для вживання.

Заражена продукція має специфічний сторонній запах, що робить її неможливою для переробки на борошно чи крупу. Це призводить до економічних збитків для фермерів.

Наявність спор гриба у товарних партіях зерна знижує його ринкову ціну та створює проблеми при сертифікації продукції. Експорт такого рису часто заборонений фітосанітарними нормами.

Зниження енергії проростання та схожості насіння — ще одна серйозна проблема. Використання зараженого насіннєвого матеріалу без обробки веде до зрідженості посівів.

Масштабне поширення патогену на полях призводить до зниження загальної рентабельності рисового господарства та вимагає великих витрат на фунгіциди.

Основним заходом боротьби є використання здорового, сертифікованого насіння. Протруєння насіння перед посівом фунгіцидами системної дії є обов'язковим етапом.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогену. Рекомендується чергувати рис з іншими сільськогосподарськими культурами для очищення ґрунту.

Оптимізація густоти посівів забезпечує кращу вентиляцію та швидке висихання рослин після дощу чи роси. Це значно знижує ризик інфікування в період цвітіння.

Застосування фунгіцидів під час цвітіння рису дозволяє контролювати розвиток хвороби, якщо погодні умови сприяють поширенню інфекції.

• Вибір стійких сортів для посіву.
• Ретельна очистка насіння від домішок та спор.
• Глибока зяблева оранка для знищення джерел інфекції.
• Контроль водного режиму на рисових чеках.