Телефора китицеподібна

Головною ознакою інфекції є поява розгалужених плодових тіл, що нагадують пензлики або лопаті, які кріпляться до основи стовбура рослини.

Кора в місці ураження стає крихкою, темніє, а іноді покривається міцеліальним нальотом. Внутрішні тканини кореневої шийки втрачають щільність і починають руйнуватися.

Верхівкова частина ураженого дерева починає поступово в'янути. Спочатку з'являється пожовтіння листя або хвої, що свідчить про порушення живлення всього організму.

Рослини, що уражені грибом, мають значне відставання у рості порівняно зі здоровими екземплярами. У розплідниках це проявляється вогнищами засихання молодих дерев.

• Шкірясті розгалужені вирости біля коріння.
• Потемніння та відмирання кори стовбура.
• В'янення верхівки та хворий вигляд крони.
• Наявність плівчастого нальоту на нижній частині стовбура.

Телефора китицеподібна (лат. Thelephora penicillata) — це базидіальний гриб, який належить до патогенів, що спричиняють руйнування тканин деревних рослин. Гриб часто зустрічається як у природних екосистемах, так і в штучних розплідниках.

Біологічно цей патоген формує специфічні шкірясті плодові тіла, що розвиваються безпосередньо біля кореневої шийки або нижньої частини стовбура. Грибниця проникає в кору, порушуючи провідні системи рослини.

За типом ураження цей гриб викликає прикореневу гниль та некрози, що поступово охоплюють живі тканини дерева. Така дія призводить до поступового пригнічення фізіологічних функцій рослини.

Спори гриба поширюються вітром та краплями дощу, що забезпечує швидке інфікування великих площ. Міцелій гриба здатний тривалий час зберігатися в ґрунті на залишках деревини.

Патоген є досить пластичним і здатний пристосовуватися до різних типів ґрунтів, що ускладнює контроль над його поширенням у різних лісогосподарських умовах.

Підвищена вологість ґрунту та повітря є ключовим фактором, що сприяє активному розвитку гриба та проростанню його базидіоспор.

Застій води, спричинений поганим дренажем або щільністю ґрунту, створює сприятливі умови для швидкого розростання грибниці в прикореневій зоні.

Надмірна густота посадок у розплідниках погіршує вентиляцію, що призводить до постійного зволоження нижніх частин стовбурів, провокуючи розвиток патогену.

Механічні пошкодження кори, отримані під час догляду за рослинами, значно підвищують імовірність проникнення гриба в тканини стовбура.

Ослаблені через несприятливі погодні умови або нестачу мікроелементів рослини мають нижчий імунітет, тому частіше страждають від телефори.

Найбільша небезпека полягає у масовій загибелі молодих сіянців, що призводить до втрати значної частини посадкового матеріалу в лісових розплідниках.

Дорослі дерева внаслідок ураження стають значно слабшими, що відкриває шлях для вторинних шкідників, які остаточно знищують дерево.

Гриб блокує транспорт поживних речовин, що призводить до зниження продуктивності лісових культур та зменшення річного приросту деревини.

Ураження кореневої системи суттєво зменшує стійкість дерев до буревіїв, підвищуючи ризик масового вивалу лісу в уражених ділянках.

Зараження часто має вогнищевий характер, тому інфекція може швидко охопити сусідні рослини, якщо вчасно не вжити заходів з ізоляції або видалення хворих екземплярів.

Основна стратегія боротьби базується на підтримці високої якості догляду, включаючи регулярне проріджування посівів для покращення циркуляції повітря.

Необхідно ретельно очищати ділянки від пнів та гниючих решток деревини, оскільки саме вони є головними джерелами зберігання інфекції в ґрунті.

Використання фунгіцидів для профілактичної обробки ґрунту та кореневих шийок дозволяє стримати розвиток патогену на початкових стадіях.

При виявленні симптомів важливо проводити негайну вибраковку та вивезення заражених дерев за межі ділянки для подальшого спалювання або утилізації.

Поліпшення дренажу ґрунту на ділянках з високим рівнем підземних вод є обов'язковим заходом для запобігання перезволоженню, яке обожнює цей гриб.