Теленелові лишайники

Головним симптомом є поява на стовбурах та гілках плям різного забарвлення — від сірого до світло-зеленого. Ці плями мають зернисту або гладку структуру, залежно від виду лишайника.

З часом колонії розростаються і можуть повністю покривати стовбур. Кора під ними виглядає тьмяною та вкритою шаром, що не дозволяє їй нормально дихати та здійснювати газообмін.

Під час дощів колір лишайників стає більш інтенсивним, що дозволяє легше ідентифікувати уражені ділянки. У суху погоду вони пересихають і стають крихкими.

Можна помітити лущення кори в місцях найбільшого скупчення лишайників. Хоча сам лишайник не вбиває тканини, він створює умови для механічного руйнування пробкового шару.

Важливо відрізняти їх від грибкових хвороб (наприклад, раку), які мають вигляд глибоких ран або наростів. Теленелові лишайники знаходяться виключно на поверхні і легко зчищаються при механічному впливі.

Родина Thelenellaceae об'єднує групу епіфітних лишайників, які використовують стовбури дерев як субстрат для свого існування. Вони не є паразитами у прямому значенні, оскільки отримують поживні речовини з повітря та опадів, а не з соків дерева.

Це комплексні організми, що складаються з гриба та водорості. У процесі життєдіяльності вони формують накипні таллуми, які щільно прикріплюються до поверхневих шарів кори дерева.

Розмножуються вони спорами, які переносяться вітром на великі відстані. Як тільки спора потрапляє на вологу поверхню кори, вона закріплюється і починає формувати колонію, що поступово збільшується у розмірах.

Вони частіше вибирають старі дерева з грубою корою, де накопичується достатньо органічних часток. Це створює сприятливе середовище для розвитку грибного компонента лишайника.

Біологічна роль лишайників у лісових екосистемах корисна, проте в умовах інтенсивного садівництва їх присутність на плодових культурах вважається небажаною ознакою, що вказує на ослаблення дерева.

Підвищена вологість повітря є ключовим фактором розвитку. У садах, де крона не провітрюється, волога затримується надовго, сприяючи швидкому поширенню лишайників.

Погана освітленість ділянки також стимулює їх зростання. У тінистих місцях, де сонячне світло рідко потрапляє на стовбур, лишайники розвиваються значно активніше, ніж на сонячних сторонах.

Наявність мікротріщин у корі старого дерева дозволяє спорам легше закріпитися. Старі, нерегулярно обрізані дерева стають ідеальним субстратом для заселення епіфітами.

Високий рівень забруднення повітря та наявність пилу можуть служити субстратом для живлення лишайників. Вони накопичують атмосферні речовини, які допомагають їм у розвитку.

Помірні температури у весняно-осінній період забезпечують стабільне розширення колоній. У періоди тривалої вологості спостерігається пік їхньої активності.

Лишайники створюють сприятливі умови для зимівлі шкідників, таких як щитівки, кліщі та яйця багатьох комах. Це робить їх небезпечними «притулками» для шкідливої фауни саду.

Покриваючи кору, вони блокують сонячне світло та повітря, що потрібно для процесів метаболізму у тканинах дерева. Це призводить до передчасного старіння кори.

Надмірна вологість під шаром лишайника може провокувати розвиток гнильних процесів. Хоча лишайник не є причиною гнилі, він утримує воду, необхідну для патогенних грибів.

Знижується загальна енергія росту дерева. Ослаблені лишайниками культури гірше реагують на добрива та мають нижчу зимостійкість у несприятливі роки.

Для розплідників наявність лишайників є неприпустимою, оскільки це знижує товарну якість посадкового матеріалу і вимагає проведення додаткових заходів з очищення.

Механічна очистка є найважливішим етапом. За допомогою щітки або скребка обережно видаляють уражені ділянки, щоб не пошкодити живі тканини дерева, особливо камбій.

Після очищення необхідно проводити дезінфекцію стволів розчином залізного або мідного купоросу. Це ефективно знищує спори, що залишилися на поверхні.

Профілактична побілка стволів вапном з додаванням фунгіцидів значно знижує ймовірність повторного зараження. Вапно має лужну реакцію, яка пригнічує лишайники.

Регулярна обрізка крони є обов'язковим заходом. Покращення вентиляції та світлового режиму робить умови для лишайників менш придатними, змушуючи їх відступати.

Слід дотримуватися правильного режиму догляду, включаючи внесення підживлення. Здорове дерево з інтенсивним ростом кори здатне самостійно протистояти поширенню епіфітів.