Чорна плямистість в’язів

На початковому етапі на листках з’являються дрібні світлі плями, які поступово набувають темного, майже чорного кольору.

Чорні плями мають характерну форму, вони часто виступають над поверхнею листка через утворення плодових тіл гриба.

При інтенсивному ураженні листя передчасно жовтіє, скручується і масово опадає вже в середині літа.

Молоді пагони в’язів також можуть піддаватися ураженню, на них з’являються темні витягнуті некротичні смуги.

• Поява білуватих плям
• Темні плями з чорними точками
• Передчасне опадання листя
• Деформація молодих пагонів

Збудником цієї хвороби є гриб Stegophora ulmea, який спеціалізується на ураженні листя в’язів (роду Ulmus).

Живий цикл патогена тісно пов’язаний із опалим листям, де гриб проводить зиму у стадії перитеціїв, накопичуючи спори для весняної атаки.

Цей мікроскопічний паразит проникає в тканини листка, виділяючи токсини, що спричиняють некроз та відмирання клітин.

Протягом літа на поверхні уражених ділянок розвиваються конідії, які розносяться вітром і дощем, заражаючи здорові частини крони.

Гриб вважається стійким паразитом, здатним зберігати інфекційну активність у ґрунті протягом кількох вегетаційних сезонів.

Хвороба найбільш активно розвивається при високій вологості повітря та помірних температурах навесні.

Надмірна густота посадок перешкоджає швидкому висиханню листя, що створює ідеальне середовище для проростання спор.

Ослаблені дерева, що страждають від нестачі мікроелементів, стають легкою мішенню для інфекції.

Тривалі дощі та туманні періоди в травні-червні значно підвищують рівень зараженості популяції дерев.

Нехтування санітарною гігієною ділянки, зокрема залишення листя під кроною, є критичною помилкою у догляді.

Чорна плямистість призводить до суттєвого зменшення площі фотосинтезу, що послаблює загальний стан в’яза.

Сильне ураження протягом декількох років призводить до відмирання скелетних гілок та загального виснаження рослини.

Знижується декоративність паркових насаджень, оскільки дерева втрачають листя значно раніше терміну.

Ослаблені хворобою дерева стають чутливішими до інших патогенів, таких як судинне в’янення (голландська хвороба).

Погіршується зимостійкість в’язів через неповне накопичення вуглеводів у деревині за літній період.

Найважливішим етапом є своєчасне прибирання опалого листя восени та його знищення шляхом спалювання або глибокого компостування.

Профілактичне обприскування фунгіцидами на основі міді на початку розпускання бруньок значно зменшує ймовірність зараження.

Обрізка та видалення хворих пагонів дозволяє поліпшити вентиляцію крони, що стримує поширення грибка.

Застосування системних фунгіцидів протягом вегетації рекомендується в роки з аномально вологою весною.

Вибір стійких видів в’яза при висадці нових паркових зон забезпечує довгостроковий захист без використання хімії.