Псевдоробіллардоз сої

Перші ознаки хвороби стають помітними на листках у вигляді невеликих плям, які поступово розростаються і можуть набувати неправильної форми.

Характерною особливістю є формування чорних крапок — пікнід, які розташовуються групами в межах некротичних зон на уражених листках та стеблах.

При ураженні генеративних органів плями з'являються на стулках бобів, що призводить до проникнення міцелію до насіння та його пошкодження.

Уражені листки поступово жовтіють, скручуються та передчасно відмирають, що значно знижує активність фотосинтетичних процесів у рослині.

• Поява хлоротичних плям на листі.
• Утворення темних пікнід на уражених ділянках.
• Відмирання листя та його передчасне опадіння.
• Пошкодження стулок бобів некротичними плямами.

Збудником захворювання є гриб Pseudorobillarda sojae, який належить до класу дейтероміцетів. Це вузькоспеціалізований паразит, що вражає різні органи рослин сої.

Патоген утворює пікніди — спеціалізовані структури, де формуються конидії. Вони є головними агентами розповсюдження інфекції на нові рослини під час вегетації.

Гриб характеризується високою здатністю до виживання у ґрунті, де він зберігається на рослинних рештках у вигляді міцелію та пікнід протягом тривалого періоду.

Інфекційний процес починається з потрапляння спор на поверхню рослини, після чого відбувається проростання гіфів у тканини епідермісу та подальше руйнування клітин.

Вивчення біології Pseudorobillarda sojae підтверджує його важливу роль у зниженні продуктивності посівів, особливо в умовах вологого клімату.

Розвитку інфекції сприяє висока вологість повітря та помірна температура, особливо під час фази формування бобів, що створює сприятливе середовище для патогену.

Часті дощі та тумани під час літнього періоду сприяють швидкому поширенню конидій за допомогою крапель води та вітру на сусідні рослини.

Загущені посіви створюють локальний мікроклімат з підвищеною вологістю, що значно пришвидшує розвиток псевдоробіллардозу порівняно з оптимальними посівами.

Недостатня вентиляція в густому травостої створює умови для тривалого перебування листя у вологому стані, що є критичним фактором для зараження.

Залишення неперероблених рослинних рештків на поверхні ґрунту забезпечує надійне джерело інфекції для наступного циклу вирощування сої.

Шкодочинність Pseudorobillarda sojae полягає у зменшенні врожайності зерна сої через зниження загальної енергії росту та пригнічення розвитку рослин.

Внаслідок ураження листкового апарату значно зменшується площа фотосинтезу, що безпосередньо впливає на налив зерна та накопичення сухої маси.

Хвороба призводить до погіршення посівних та товарних якостей насіння: зменшується його маса, може знижуватися схожість через розвиток вторинної мікрофлори.

Інфіковане насіння, використане для посіву, є небезпечним джерелом хвороб, що може призвести до зниження густоти стояння рослин на полі.

Загальні втрати врожаю при епіфітотійному розвитку хвороби можуть бути суттєвими, особливо при відсутності вчасних фунгіцидних обробок.

Дотримання сівозміни з поверненням сої на те саме поле через три-чотири роки є найефективнішим заходом для розриву інфекційного циклу збудника.

Якісна оранка з перевертанням пласта ґрунту дозволяє заховати рослинні рештки, що значно зменшує запас інфекції у ґрунті.

Використання стійких сортів сої та протруювання насіння фунгіцидами широкого спектру дії є обов'язковими компонентами технології вирощування.

Обприскування посівів у період вегетації фунгіцидами при виявленні перших симптомів дозволяє стримати розвиток хвороби та захистити врожай.

Постійний моніторинг стану посівів та контроль бур'янів допомагають запобігти створенню умов для масового розвитку патогенних грибів.