Стагоноспороз пижми

Першими ознаками є дрібні плями коричневого або темно-сірого кольору, що з’являються на нижніх листках пижми.

Згодом некроз поширюється на стебла, де утворюються подовжені плями з темною облямівкою та пікнідами гриба в центрі.

Рослини, уражені хворобою, втрачають тургор, їхнє листя жовтіє та передчасно опадає, що зупиняє розвиток усієї вегетативної маси.

Суцвіття при розвитку хвороби стають дрібними, деформуються, а їхні пелюстки буріють і загнивають при надмірній вологості.

• темні плями на листі;
• утворення пікнід у центрі некрозів;
• ламкість стебел;
• затримка росту та розвитку;
• загнивання суцвіть.

Збудником захворювання є гриб Stagonosporopsis tanaceti, який є спеціалізованим патогеном, що уражує види родини Айстрові.

Цей грибний мікроорганізм активно поширюється в умовах підвищеної вологості, утворюючи конідії, що переносяться краплями дощу та вітром.

Патоген має здатність виживати в ґрунті на рослинних рештках, що робить його боротьбу з ним комплексною задачею для агронома.

Життєвий цикл гриба включає стадію утворення пікнід, у яких дозрівають спори, здатні заражати здорові тканини рослини протягом усього сезону.

Специфічність Stagonosporopsis tanaceti обмежує коло господарів переважно пижмою, проте за наявності сприятливих умов інфекція може набути масштабності.

Головним фактором розвитку стагоноспорозу є тривалі дощі та висока відносна вологість повітря, особливо в період цвітіння.

Надмірна густота посівів створює застій повітря, що сприяє швидкому перенесенню інфекції від хворих рослин до здорових.

Температурний режим у межах +18...+24 градусів Цельсія є найбільш сприятливим для швидкого проростання спор патогену.

Порушення агротехніки, зокрема відсутність вентиляції у посівах та накопичення рослинних залишків на поверхні ґрунту, погіршують ситуацію.

Наявність ран на стеблах від механічних пошкоджень або діяльності шкідників полегшує проникнення гриба всередину тканин.

Захворювання суттєво зменшує вихід сухої сировини, що є критичним для рентабельності вирощування лікарських культур.

Зниження вмісту ефірних олій у хворих рослинах робить їх непридатними для фармацевтичних цілей та подальшої переробки.

Епіфітотійний розвиток хвороби призводить до масової загибелі рослин, що потребує повної заміни посівів на заражених ділянках.

Втрата товарного вигляду суцвіть унеможливлює реалізацію врожаю як високоякісного лікарського продукту.

Інфекція знижує загальну стійкість культури до інших несприятливих факторів середовища та стресів.

Використання стійких до патогенів сортів та оздоровленого насіннєвого матеріалу є базовим заходом у системі захисту.

Дотримання просторової ізоляції між полями пижми різних років вирощування зменшує ризик перенесення спор гриба.

Після збору врожаю необхідно проводити глибоке заорювання рослинних залишків для швидкого їх розкладання та знищення інфекції.

Застосування фунгіцидів має базуватися на моніторингу погодних умов та фітосанітарного стану плантації у фазі активного росту.

Регулярний огляд посівів дозволяє виявити осередки хвороби та ізолювати їх на ранніх етапах розвитку інфекції.