Стагоноспороз лядвенцю

Хвороба уражає переважно листя та стебла лядвенцю, викликаючи характерні некротичні зміни.

Первинні ознаки проявляються у вигляді дрібних плям коричневого кольору, що згодом розростаються.

На поверхні плям чітко помітні дрібні чорні крапки — пікніди гриба, які є джерелом інфекції.

При прогресуванні хвороби листя передчасно жовтіє, скручується та опадає, що виснажує рослину.

У вологу погоду плями можуть зливатися в одну велику пляму, що охоплює значну частину листової пластинки.

Збудником інфекції є гриб Stagonosporopsis loticola, що належить до патогенів бобових трав.

Гриб зберігається у вигляді міцелію в уражених рештках рослин, що залишилися на полі після збирання.

Насіння також може бути джерелом розповсюдження інфекції, якщо воно не пройшло відповідну обробку.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які активно переносяться вітром та краплями дощу на сусідні рослини.

Біологічні особливості збудника дозволяють йому виживати в несприятливих умовах та швидко активуватися при настанні тепла.

Сприятливі умови для розвитку патогену створюються за наявності високої вологості повітря протягом тривалого часу.

Температурний режим у межах 18–25 градусів за Цельсієм сприяє найбільш швидкому утворенню спор гриба.

Густі, погано провітрювані травостої створюють мікроклімат, що сприяє накопиченню інфекції.

Надмірне внесення азотних добрив без балансу з фосфором та калієм може знижувати стійкість лядвенцю до хвороби.

Часті тумани та дощі в період активної вегетації значно прискорюють темпи поширення стагоноспорозу.

Головна небезпека полягає у зниженні фотосинтетичної активності, що веде до значної втрати врожайності зеленої маси.

Пошкоджені рослини мають меншу поживну цінність для тварин через втрату білків та вітамінів у листі.

Зменшується насіннєва продуктивність посівів, що негативно впливає на рентабельність вирощування культури.

Уражені тканини стають відкритими воротами для вторинних інфекцій, що додатково послаблює рослинний організм.

Масовий розвиток хвороби може призвести до повного випадіння травостою на окремих ділянках поля.

Основним методом захисту є використання сертифікованого, здорового посівного матеріалу з обов'язковим протруюванням.

Дотримання сівозміни з поверненням бобових на старе місце через кілька років значно знижує інфекційний фон.

Важливо своєчасно проводити збирання врожаю, уникаючи перестою, що сприяє розвитку грибкових патогенів.

Знищення бур'янів та видалення пожнивних решток мінімізує місця зимівлі гриба Stagonosporopsis loticola.

За потреби застосовують фунгіциди, дозволені для використання на кормових культурах, згідно з інструкцією.