Сажка паспалуму нотатум

Основною ознакою ураження є заміщення насіння паспалуму на специфічні сажкові мішечки, наповнені темними спорами гриба.

Візуально хвороба проявляється в період колосіння. Замість нормальних колосків на суцвіттях розвиваються деформовані структури, вкриті сіруватою або коричневою оболонкою.

При дозріванні оболонка мішечків лопається, і маса чорних спор (теліоспор) розлітається, забруднюючи навколишні рослини та ґрунт.

Уражені суцвіття часто мають нетипову форму, виглядають коротшими або густішими, ніж здорові, що допомагає ідентифікувати хворобу на ранніх стадіях.

• Потемніння та деформація окремих колосків.
• Наявність пилястої маси спор при руйнуванні мішечка.
• Зниження загальної продуктивності насіння на ураженій ділянці.

Збудником цієї хвороби є базидіальний гриб Sporisorium paspali-notati, який належить до ряду сажкових грибів. Це вузькоспеціалізований патоген, що уражає переважно генеративні органи рослини-господаря.

Біологія гриба тісно пов'язана з фазою цвітіння злаку. Інфекція проникає у зав'язь рослини, де в процесі розвитку грибниці відбувається повне заміщення тканин зернівки на спорову масу.

Гриб зберігається у вигляді теліоспор на поверхні ґрунту або на рослинних рештках, які в подальшому стають первинним джерелом зараження для нових сходів або дорослих рослин.

На відміну від інших видів сажки, цей патоген демонструє високу вибірковість, уражаючи саме паспалум нотатум, що ускладнює його поширення на інші види злакових трав.

Життєвий цикл збудника вимагає суворого дотримання певних температурних і вологових режимів для успішного проростання спор та подальшого проникнення в тканини рослини.

Розвиток хвороби найбільш інтенсивно протікає в умовах помірної температури та високої вологості повітря в період формування суцвіть паспалуму.

Рясні опади або роси в критичні фази розвитку рослини сприяють швидкому проростанню спор та їх активному поширенню вітром і дощем.

Порушення агротехніки, а саме переущільнення ґрунту та надмірний полив, створює сприятливий мікроклімат у травостої, що сприяє накопиченню інфекції.

Тривалі періоди застою вологи в приземному шарі сприяють частішому зараженню, оскільки спорам потрібна плівка води для проростання.

Наявність великої кількості не прибраних рослинних решток на полі також підтримує високий інфекційний фон протягом кількох сезонів поспіль.

Головна небезпека сажки полягає в повній втраті товарної якості насіннєвого матеріалу, що унеможливлює його використання для посівних цілей.

Хвороба призводить до різкого зниження врожайності насіння паспалуму, що завдає значних економічних збитків насінницьким господарствам.

Масове розлітання спор значно ускладнює боротьбу з патогеном у наступні роки, оскільки ґрунт отримує потужний запас інфекційного початку.

Непряма шкода полягає у зниженні декоративності та кормової цінності травостою, якщо паспалум використовується у складі пасовищ або газонів.

Сильне ураження може послабити імунітет рослини в цілому, роблячи її вразливішою до інших хвороб та несприятливих факторів середовища.

Основним заходом боротьби є використання для посіву лише здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу, що не має ознак ураження сажкою.

Важливим прийомом є дотримання сівозміни та своєчасне видалення уражених рослин із ділянки для запобігання поширенню спор.

Застосування фунгіцидних протруйників насіння перед посівом дозволяє значно знизити ризик первинного зараження сходів паспалуму.

Регулярне стриження травостою до початку формування насіння допомагає виключити можливість масового поширення спор гриба в межах ділянки.

Підтримання оптимального водного балансу та покращення дренажу ґрунту сприяють зниженню вологості в приземному шарі, що стримує активність патогена.