Волотиста сажка проса

Головною ознакою ураження є заміщення метелки (волоті) рослини чорною масою спор. Замість нормального суцвіття утворюється видозмінена структура, заповнена «сажковим пилом».

Рослини, уражені сажкою, часто виглядають хворими вже з початку виметування. Вони можуть мати пригнічений вигляд, викривлені стебла та деформовані генеративні органи.

Початкова оболонка, що прикриває спори, швидко руйнується, вивільняючи мільйони теліоспор. Після цього поле набуває характерного вигляду, де замість колосків помітні чорні спорові утворення.

Часто спостерігається кущистість, коли з одного вузла кущіння відходить кілька хворих пагонів. Усі вони будуть уражені грибом, оскільки інфекція поширюється системно по всій рослині.

Зернівки в метелці повністю відсутні. Весь внутрішній простір суцвіття, де мало бути насіння, зайнятий грибницею та спорами, що повністю виключає формування врожаю на цій рослині.

Збудником хвороби є базидіальний гриб Sporisorium panici-leucophaei (синонім Sphacelotheca panici-miliacei), який спеціалізується на ураженні проса посівного. Це системний патоген, що проникає в рослину на ранніх етапах розвитку.

Інфекційний процес починається під час проростання насіння. Спори, що знаходяться на поверхні зернівки або в ґрунті, проростають і утворюють грибницю, яка проникає в меристему паростка.

Гриб розвивається всередині тканин рослини протягом усього вегетаційного періоду, не проявляючи зовнішніх ознак до моменту виколошування. Це робить його надзвичайно підступним для агронома.

Формування спор відбувається в метелочках проса. Грибниця заміщує тканини суцвіття, перетворюючи їх на суцільну масу теліоспор, що вкрита тонкою оболонкою, яка з часом руйнується.

Теліоспори гриба здатні зберігатися в ґрунті протягом тривалого часу, що зумовлює високу небезпеку при порушенні сівозміни. Вони витримують різні температурні коливання та несприятливі умови.

Розвиток хвороби тісно пов'язаний з температурним режимом ґрунту в момент посіву. Прохолодна погода уповільнює розвиток паростків проса, що дає грибу більше часу для успішного зараження.

Вологість ґрунту в період проростання насіння є визначальним фактором. Надмірна волога в цей період сприяє інтенсивному проростанню спор та інфікуванню молодих проростків.

Глибина загортання насіння також впливає на рівень ураження. Чим глибше посіяно насіння в холодний ґрунт, тим довшим є шлях проростка до поверхні, що підвищує ризик зараження.

Інфекційне навантаження на полі накопичується роками при вирощуванні проса в монокультурі. Спори легко розносяться вітром на великі відстані, заражаючи сусідні посіви.

Умови, що сприяють швидкому зростанню рослин (оптимальні температури та достатня аерація ґрунту), навпаки, знижують імовірність ураження, оскільки паростки швидше минають вразливу фазу.

Основна шкода полягає у втраті врожаю зерна. Уражені рослини не дають жодного зерна, оскільки генеративні органи повністю заміщуються грибною масою.

Якість насіннєвого матеріалу різко знижується. Спори, що осідають на здорове насіння під час збирання, перетворюють його на джерело інфекції для наступного сезону.

Наявність спор у товарному врожаї погіршує якісні характеристики проса. Таке зерно потребує ретельного очищення, що збільшує собівартість продукції та знижує її ринкову ціну.

Загальна фітосанітарна ситуація на полі погіршується. Велика кількість спор у ґрунті обмежує можливість використання поля під просо в найближчі роки.

Економічні втрати можуть бути критичними при несприятливих погодних умовах, коли рівень ураження досягає значних показників, змушуючи фермерів пересівати площі або нівелювати прибуток.

• Використання виключно якісного, сертифікованого насіння для посіву.
• Обов'язкове протравлювання насіння фунгіцидними препаратами широкого спектру дії.
• Дотримання сівозміни: повернення проса на попереднє поле не раніше ніж через 3–4 роки.
• Сіяти просо в прогрітий ґрунт, забезпечуючи швидке і дружне проростання насіння.
• Вибір стійких сортів проса, які мають генетичний захист від сажкових хвороб.